Статтею 128 КЗпП передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — п’ятдесяти відсотків заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.
Це обмеження не поширюється тільки на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків. Зрозуміло, що це обмеження стосується лише примусових утримань.
А сам механізм повернення фіндопомоги, як і її надання, має бути визначено договором. Можна передбачати умову щодо повернення ПФД через певний проміжок часу — відразу всієї суми або шляхом щомісячних відрахувань із заробітної плати працівника до повного погашення позики, внесенням до каси підприємства чи на поточний рахунок підприємства.
Отже, при поверненні фіндопомоги відрахування із заробітної плати здійснюють виключно за домовленістю сторін, а тому розмір таких відрахувань визначається самостійно та може сягати 100% заробітку.
У ЦКУ є термін «позика», який є близький за змістом до «поворотна фінансова допомога». Відносини позики регулюються параграфом 1 глави 71 ЦКУ. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦКУ).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. (це до речі ч. 3 ст. 1049 ЦКУ).
І лише ч. 1 ст. 1049 ЦКУ дає нам право на варіанти: позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Тобто, саме договором і лише ним можна прописати повернення позики шляхом відрахувань із зарплати. І треба дуже чітко прописати, як і коли ці відрахування здійснюватимуться.
Заява і наказ в цій ситуації не потрібні.
Увага! Господарська операція щодо погашення ПФД за рахунок заробітної плати, по суті, є виплатою зарплати працівникові, адже в цей момент дебетується рахунок 661, тільки замість рахунку коштів (301, 311) кредитується рахунок заборгованості працівника, яка зменшується. Тому в день здійснення запису Д-т 661 К-т 377 потрібно сплатити ПДФО, ВЗ та ЄСВ, що припадають на утриману суму.
Якщо утримати суму поворотної фіндопомоги на дату нарахування зарплати — останній день місяця, того самого дня потрібно і сплатити ПДФО, ВЗ та ЄСВ. А якщо за кілька днів буде стандартна виплата зарплати решті працівників, то в день такої виплати знову потрібно буде сплатити ПДФО, ВЗ та ЄСВ за мінусом сум, уже сплачених при утриманні ПФД. Щоб уникнути дворазової сплати ПДФО, ВЗ та ЄСВ, можна робити в обліку запис Д-т 661 К-т 377 одночасно з виплатою зарплати, а не в день її нарахування. Тоді ПДФО, ВЗ та ЄСВ сплачуються один раз на всю суму виплаченої зарплати — як у вигляді утримання ПФД, так і коштами.