Внаслідок повномасштабного вторгнення багато фермерів стикнулися з проблемою нестачі коштів для продовження своєї господарської діяльності. Що робити в такому випадку? Один із варіантів — взяти кредит під заставу майбутнього врожаю. Це означає, що аграрій зобов'язується передати кредитору частину зібраного зі своїх сільськогосподарських угідь.
Мін'юст наголошує, що зазвичай, щоб оформити таку угоду, учасники укладають договір застави майбутнього врожаю або пишуть аграрну розписку. Останні вже зарекомендували себе як дієвий інстумент для отримання необхідних фінансів. У такій розписці чітко зазначено, скільки зерна або овочів фермер зобов’язується віддати від зібраного врожаю.
Якщо аграрій не виконує зобов’язань за аграрною розпискою, кредитор має право ініціювати примусове виконання через виконавче провадження. Ця процедура чітко регламентована чинним законодавством і складається з кількох етапів:
Вчинення виконавчого напису нотаріусом
Виконавчий напис — це вид захисту цивільних прав, який вчиняється нотаріусом згідно з чинним законодавством для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на користь кредитора у процесі виконавчого провадження.
Він вчиняється на підставі статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», розділу ХІ Інструкції з примусового виконання рішень (далі – Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), і підлягає негайному виконанню.
Відкриття виконавчого провадження
Після отримання виконавчого напису виконавець відкриває провадження та впродовж семи днів забезпечує передачу кредитору предмета застави (наприклад, частини врожаю). У разі відсутності застави виконавець здійснює її розшук відповідно до розділу ХІ Інструкції.
Арешт та опис майна
Виконавець виносить постанову про арешт заставленого майна, проводить його опис і оголошує заборону на розпорядження ним. Якщо врожай уже зібраний, його вилучають у боржника та передають кредитору на зберігання. Всі дії фіксуються в постанові про опис і арешт.
Передача предмета застави
Майно передається кредитору або його представнику під підпис. У разі виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на аграрній розписці, у якому зазначено суму коштів, що підлягає стягненню, в межах зведеного виконавчого провадження з примусового виконання кількох виконавчих написів, предметом застави за якими є одне й те саме майно боржника, предмет застави передається на зберігання стягувачу, який є кредитором за аграрною розпискою, що була видана раніше.
Стягувач зобов'язаний прийняти на зберігання предмет застави аграрної розписки. У разі неможливості стягувача прийняти на зберігання предмет застави аграрної розписки виконавець за відповідною письмовою заявою стягувача відкладає виконавчі дії на строк до десяти робочих днів. У разі відмови стягувача прийняти на зберігання предмет застави аграрної розписки після завершення строку відкладення виконавчих дій виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону.
Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації, а також його реалізація здійснюються у порядку, встановленому Законом. Виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на аграрній розписці, який містить предмети, які підлягають витребуванню, здійснюється в порядку, передбаченому статтею 60 Закону.
Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк, який не може бути більше загального строку передачі стягувачу предмета застави аграрної розписки, визначеного частиною другою статті 13 Закону України «Про аграрні розписки», за участю стягувача та боржника.
У разі виникнення спорів щодо якості застави може бути призначена експертиза. Якщо предмет застави відсутній або не знайдений, виконавчий документ повертається кредитору.
Реалізація заставленого майна
Якщо майно підлягає реалізації, ця процедура проводиться згідно зі статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Закінчення провадження
У разі неможливості виконання або відмови кредитора прийняти заставу провадження завершується на підставі статті 39 Закону. При цьому внесені кредитором авансові кошти не повертаються.