- Три, а не один строк оскарження штрафу податкової
- Чому пропущений строк відновити майже неможливо
- Чи сплачувати штраф одразу?
- Що робити, якщо отримали ППР
«YANKIV. Юридична компанія» розбирає всі три строки, які передбачає законодавство, і чому вибір між ними варто робити свідомо, а не інтуїтивно.
Три, а не один строк оскарження штрафу податкової
Ключова помилка більшості платників податків – сприймати оскарження штрафу як єдину процедуру з єдиним строком. Насправді законодавство передбачає три різні строки залежно від того, яким шляхом ви вирішили йти.
Перший строк оскарження штрафу податкової – десять робочих днів. Це час, відведений на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня. Відлік розпочинається з дня, наступного за днем отримання повідомлення-рішення. На практиці цей інструмент рідко дає реальний результат: вищий орган ДПС в переважній більшості випадків підтримує рішення нижчої інстанції, адже фактично перевіряє сам себе.
Другий строк – один місяць. Він застосовується, якщо платник податків уже пройшов процедуру адміністративного оскарження, але отримане рішення його не влаштувало. У такому разі на звернення до суду залишається лише місяць – а не шість, як багато хто помилково очікує.
Третій строк – шість місяців. Саме цей варіант діє, якщо платник податків взагалі не подавав адміністративну скаргу до податкової вищого рівня, а звернувся одразу до суду. Виходить парадоксальна на перший погляд ситуація: спроба «оскаржити по-хорошому» через адміністративну скаргу не лише рідко дає результат по суті, а й одночасно скорочує строк на звернення до суду з шести місяців до одного.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Питання про те, який саме строк застосовується в різних сценаріях, остаточно закрила Велика Палата Верховного Суду. У своїй постанові вона підтвердила підхід, згідно з яким в адміністративному судочинстві варто розрізняти три ситуації:
- якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому порядку – строк звернення до суду становить шість місяців;
- якщо платник оскаржував в досудовому порядку рішення, яке не стосується нарахування грошових зобов’язань (наприклад, блокування податкової накладної чи присвоєння ризикового статусу), – строк складає три місяці;
- якщо платник оскаржував в досудовому порядку рішення, яке передбачає нарахування грошових зобов’язань (тобто саме податкове повідомлення-рішення), – на звернення до суду залишається лише один місяць.
Ця позиція узгоджується і з попередньою практикою Верховного Суду, який неодноразово підтверджував: строк оскарження штрафу податкової обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав – і саме формулювання «повинна була дізнатися» на практиці тлумачиться доволі жорстко.
Чому пропущений строк відновити майже неможливо
Тут варто звернути увагу на важливий нюанс, який підтверджує реальна судова практика. Незнання про порушення через байдужість до власних прав або небажання своєчасно з’ясувати їхній стан не вважається поважною причиною для поновлення пропущеного строку. Суди виходять із презумпції: платник податків має і можливість, і обов’язок знати про стан своїх прав, тому сама лише необізнаність не є автоматичною підставою для поновлення строку.
Показовий приклад – справа, у якій товариство двічі зверталося до суду з приводу того самого податкового повідомлення-рішення: перший позов суд першої інстанції задовольнив, апеляція скасувала це рішення, а Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження. Коли компанія звернулася повторно, вже з іншими підставами, вона намагалася довести, що строк не сплив, оскільки оскаржуване рішення нібито не отримувала і в електронному кабінеті платника воно не відображалось. Але суд встановив: під час першого звернення до суду сама компанія додала до позову копію цього ж таки повідомлення-рішення – а отже, безсумнівно знала про його існування задовго до другого звернення. У поновленні строку компанії відмовили, і касаційна скарга залишилась без задоволення.
Цей приклад добре ілюструє головний практичний висновок: аргументи на кшталт «я не отримував рішення» чи «не знав про порушення» працюють у суді лише тоді, коли підкріплені реальними доказами, а не голослівним твердженням. Без таких доказів суд, найімовірніше, визнає поведінку платника недобросовісною і відмовить у поновленні строку – незалежно від того, наскільки справедливими по суті були претензії до самого штрафу.
Чи сплачувати штраф одразу?
Є момент, який часто випускають з уваги, хоча він має пряме практичне значення. Поки триває процедура оскарження – адміністративна чи судова – нараховану суму штрафу можна не сплачувати. Це дає платнику податків час зібрати докази та підготувати позицію, не поспішаючи одночасно вишукувати кошти на сплату спірного нарахування.
Що робити, якщо отримали ППР
Головний практичний висновок з усього викладеного простий: реагувати на податкове повідомлення-рішення потрібно одразу, а не відкладати рішення про спосіб оскарження. Перш ніж подавати адміністративну скаргу «за звичкою», варто зважити, чи не втратите ви тим самим значну частину часу, який могли б використати для повноцінної підготовки позову до суду. А головне – суд поновлює пропущений строк вкрай неохоче, і сподіватися на поблажливість у цьому питанні не варто.
