ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ узагальнив судову практику та сформулював обов’язкові для усіх судів України правові позиції. Серед них заслуговують на особливу увагу такі.
1. Із виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована така будівля чи споруда. На земельну ділянку, що перевищує ці розміри, право власності виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством. Такий порядок визначено статтею 116 ЗК України. Вирішення питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції відповідної ради.
Отже, визнання судом за особою права власності на земельну ділянку у наведених вище випадках законодавством не передбачено (постанова ВСУ від 14.11.2011 р. №3-119гс11).
2. Збільшення процентної ставки за договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку є правомірним, якщо рішення банку про підвищення процентної ставки прийнято до набрання чинності змін до ЦК України, якими останній доповнено статтею 1056-1 (постанова ВСУ від 19.12.2011 р. №6-63цс11).
3. Застереження у кредитному договорі про передачу спору на розгляд третейського суду (третейська угода) не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав, гарантованих Конституцією України (ч. 5 ст. 55) (постанова ВСУ від 26.12.2011 р. №6-75цс11).
4. Стаття перша ЗУ про фінпослуги містить вичерпний перелік суб’єктів, на яких поширюється його дія, та у якій наведено визначення фінансової послуги, вбачає, що сфера дії зазначеного Закону за суб’єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється: по-перше, на юросіб, які за своїм правовим статусом не є фінустановами; по-друге, на фізосіб, які не є СПД. У разі виникнення спору між фізособами про стягнення боргу за договором позики право позикодавця, який не є ні юрособою, ні СПД, які відповідно до цього Закону мають право здійснювати діяльність з надання фінпослуг, на отримання від позичальника обумовлених договором позики процентів за користування грошима регулюється статтями 1046 — 1048 ЦК України, а не вказаним вище Законом (постанова ВСУ від 26.12.2011 р. №6-85цс11).
5. У процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість і порядок погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (зокрема, кредиту та банківського вкладу) в порядку, встановленому ст. 601 — 602 ЦК України (постанови ВСУ від 24.10.2011 р. №3-112гс11; від 3.10.2011 р. №3-86гс11).
