Коментар до Ухвали ВАСУ від 01.08.2017 р. К/800/22558/16
На етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість/незаконність її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого/незаконного здійснення податкового контролю.
А як бути, якщо документи складені у відповідності до закону, підстави для перевірки (мабуть!) також законні, але копія наказу та направлення, службові посвідчення вручені особі, яка не має повноважень їх приймати та аналізувати?
Посада особи, яка розписується у направленні, має бути перевірена
Особи, яким пред’являються документи про перевірку, розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі, коли платник податків не допускає до перевірки, то, як правило, складаються пояснення причин такого не допуску з боку платника податків, а акт недопуску до перевірки — посадовими особами фіскального органу (п. 81.2 ПКУ).
При цьому, кожен з цих документів складається із зазначенням ПІБ особи яка не допускає — як правило, це або керівник, або інша уповноважена на це особа. Якщо звернутись до приписів п. 81.1 та п. 80.2 ПКУ, то відповідні документи на перевірку, а саме, копія наказу, направлення та службові посвідчення пред’являються платнику податків — а саме, його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції (ч. 2 п. 81.1 ПКУ)
У ситуації, яка розглядається у коментованій ухвалі ВАСУ, посадові особи фіскального органу так і вчинили — вони пред’явили службові посвідчення, вручили копію наказу і особа, яка його отримала, розписалась у направленні із зазначенням ПІБ, але без зазначення посади. Згодом, під час розгляду справи в суді, з'ясувалось, що податківці не звернули увагу на те, що особа, яка отримала ці документи, жодного відношення до платника податків немає - вона не є представником та не перебуває в штаті підприємства. А цей факт є визначальним для встановлення правомірності чи протиправності проведення перевірки.
Що ми маємо в такому випадку - допуск до перевірки чи відсутність факту пред’явлення документів, які дають право на її проведення?
ВАСУ у коментованій ухвалі своїми висновками визнав, що за таких обставин неналежного ознайомлення з документами на перевірку:
1) наказ на фактичну перевірку та дії посадових осіб фіскального органу можуть бути оскаржені. Тобто, допуску до перевірки не було (навіть за умови відсутності складеного акту недопуску до перевірки за п. 81.2 ПКУ),
2) у фіскального органу відсутнє право на прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки відсутній юридичний факт проведення самої перевірки (так, вона була проведена, але без отримання потрібного допуску від платника податків).
Тому ВАСУ направив справу на повторний розгляд до суду першої інстанції, хоча із такими висновками результат повторного розгляду є досить прогнозованим.