8 січня 2024 року Комітет ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики на своєму засіданні розглянув урядовий проєкт Закону №10319 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врахування положень Рекомендацій Ради Організації економічного співробітництва та розвитку стосовно податкових заходів для подальшої боротьби з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях".
Відповідно до пояснювальної записки законопроєкт розроблено з метою з метою врахування у ПКУ положень Рекомендацій Ради ОЕСР щодо запровадження податкових заходів, що сприятимуть боротьбі з хабарництвом і підкупом іноземних посадових осіб, та є однією з передумов запровадженню міжнародних стандартів і набуття Україною членства в ОЕСР.
Законопроєктом запропоновано врахувати Рекомендації Ради ОЕСР шляхом внесення змін до розділів І «Загальні положення», ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів», ІІІ «Податок на прибуток підприємств» та ІV «Податок на доходи фізичних осіб» ПКУ.
Такими змінами, зокрема, передбачено:
1) доповнення понять ПКУ обставинами (фактами), які можуть свідчити про надання платником податків неправомірної вигоди службовій особі іноземної держави (далі – неправомірна вигода) та положенням, що при їх виявленні контролюючий орган керується відповідним переліком Національного антикорупційного бюро України (далі – Національне бюро), який оприлюднюється на його офіційному вебсайті;
2) надання контролюючими органами Національного бюро повідомлення про виявлені під час перевірок платників податків обставини (факти), які можуть свідчити про надання неправомірної вигоди та інформування про це платника податків;
3) збільшення строків зберігання документів платника податків у разі отримання ним інформації про обставини (факти), які можуть свідчити про надання ним неправомірної вигоди;
4) сплату штрафу платником податку в разі зазначення ним у податковій декларації з податку на прибуток підприємств різниці, визначеної за результатами виявлених контролюючими органами під час перевірки обставини (факти), які можуть свідчити про неправомірної вигоди, у розмірі 7,5 відс. від суми такої різниці;
5) проведення документальної позапланової перевірки платника податків, щодо якого винесено вирок суду за пропозицію, обіцянку чи надання неправомірної вигоди і такі діяння могли мати вплив на суму витрат, які були враховані при визначенні об’єкта оподаткування;
6) нарахування грошового зобов’язання без дотримання строку давності, якщо щодо платника податків винесено вирок суду за пропозицію, обіцянку чи надання неправомірної вигоди, що могло мати вплив на суму витрат при визначенні об’єкта оподаткування;
7) що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо пропозиції, обіцянки чи наданні неправомірної вигоди не може ґрунтуватися на зазначенні платником податку в податковій декларації з податку на прибуток різниці, визначеної за результатами його перевірки контролюючим органом;
8) накладання штрафу на платника податку в розмірі 50 відс. суми податкового зобов’язання у разі вчинення ним діянь, що зумовили визначення контролюючим органом такого зобов’язання на підставі вироку суду;
9) збільшення фінансового результату на суму витрат, щодо яких у платника податків є підстави вважати, що наявні обставини (факти), які можуть свідчити про надання неправомірної вигоди;
10) збільшення фінансового результату на суму витрат, щодо яких платник податків одержав інформацію від контролюючого органу про виявлені ним під час перевірки обставини (факти), які можуть свідчити про надання неправомірної вигоди;
11) збільшення фінансового результату на суму витрат, щодо яких винесено обвинувальний вирок суду, що вони здійснювалися з метою надання платником податків неправомірної вигоди;
12) невключення до складу витрат фізичної особи – підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, витрат, щодо яких є підстави вважати, що наявні обставини (факти), які можуть свідчити про надання неправомірної вигоди.
Комітет ВРУ рекомендує прийняти за основу проєкт Закону № 10319 з дорученням Комітету підготувати його до другого читання з урахуванням поправок і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи, з необхідним техніко-юридичним доопрацюванням, а також доопрацюванням та усуненням суперечностей.