Українська Рада Бізнесу (УРБ), яка є об’єднанням бізнес-асоціацій, створеним для консолідації бізнесу та реалізації суспільно важливих реформ для сталого економічного розвитку країни, до складу якої входить 122 бізнес-асоціації, членами яких є 27 тисяч підприємств різних галузей економіки – звернулась до Голови Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності Сергія Іонушасу щодо такого:
Фахівці Української Ради Бізнесу детально проаналізували проєкт закону України №12439 від 24.01.2025 “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення гарантій захисту суб’єктів господарювання під час здійснення кримінального провадження” та висловлюють підтримку положенням законопроєкту, які мають на меті покращити становище потерпілого та сторони захисту, забезпечивши дотримання принципу рівності сторін у кримінальному провадженні, зокрема: зміни до п. 3 ч. 1 ст. 56, ст. 96, 105-106, ст. 132, ст. 160, 163, 171-172, ч. 4, 7, 9 ст. 174, ст. 175, 221, 243, 244, 248, 303, 372-1 КПК України.
Водночас законопроєкт містить системні недосконалості у низці норм кримінально-процесуального законодавства, якими суттєво обмежуються права та законні інтереси суб’єктів господарювання та фізичних осіб.
До таких недосконалостей кримінально-процесуального законодавства належать:
- недостатній обсяг прав, передбачених нормами КПК України стосовно інших осіб (у розумінні КПК України), права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування;
- недостатня визначеність статусу тимчасово вилученого майна під час обшуків, за наслідком чого учасники провадження позбавляються можливості оскаржити необґрунтоване вилучення майна та повернути його;
- недостатній обсяг прав осіб, майно яких арештовується, та відсутність чітких обмежень щодо повторного накладення арешту на майно з одних і тих же підстав, якщо раніше в такому арешті було відмовлено, або такий арешт був скасований;
- відсутність належного обґрунтування під час обрання міри запобіжного заходу у вигляді застави виключності визначення розміру застави в обсягах, що перевищують максимально визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України межі та безпосередньо розрахунку застосованих у такому випадку розмірів застави;
- відсутність положень, які мали місце в попередніх редакціях КПК України, щодо обов’язкового проведення експертиз у кримінальному провадженнях з метою визначення розміру матеріальних збитків та посилення прав підозрюваних при призначенні та проведенні стороною обвинувачення експертиз у кримінальному провадженні, а також щодо необхідності їх ознайомлення з матеріалами таких експертиз тощо.
Фахівцями Української Ради Бізнесу сформульовано рекомендації та пропозиції до законопроєкту №12439, які посилять захист права та інтересів бізнесу, суб’єктів господарювання:
1. Стосовно інших осіб (у розумінні КПК України), права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування
Практика діяльності правоохоронних органів, а особливо щодо бізнесу, платників податків, свідчить про те, що правоохоронцями вносяться відомості до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, хоча за фактичними обставинами та навіть за відомостями ЄРДР чітко ідентифікується суб’єкт господарювання або інша особа, щодо якої фактично здійснюється досудове розслідування, проводяться слідчі дії, застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження тощо, чим суттєво обмежуються права таких осіб.
Положеннями п. 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України законодавцем визначено статус іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, – особи, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом, а положеннями п. 25, 26 ч. 1 ст.3 КПК України такі особи віднесені, відповідно, до учасників кримінального провадження та учасників судового провадження.
Натомість, діючі норми КПК України фактично не містять положень, які б надавали таким особам процесуальні права з метою захисту їх інтересів у кримінальному провадженні (окрім положень щодо можливості подання клопотання у кримінальному провадженні та положень, що стосуються їх інтересів у разі накладення арешту майна та його оскарження).
Пропозиції УРБ у цій частині стосуються можливого віднесення іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, до сторін кримінального провадження та/чи визначення додаткових їх процесуальних прав в ході досудового розслідування під час обшуку, тимчасового доступу до речей та документів, в частині можливості залучення експерта, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення та отримання постанови про закриття кримінального провадження.
2. Щодо недостатньої визначеності статусу тимчасово вилученого майна під час обшуків та врегулювання положень щодо арешту майна та його скасування
Положення законопроєкту №12439 удосконалюють обґрунтованість та строковість накладення арешту на майно. Однак з метою більш ефективного захисту та забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання вважаємо за потрібне доповнити нормами, які визначають статус майна, вилученого під час обшуку як тимчасово вилученого майна, що потребує відповідного звернення до суду з метою арешту такого майна або його повернення у разі відсутності підстав для такого арешту.
З цією метою пропонується внести зміни до ч. 2 ст. 2 ст. 168 та ч. 7 ст. 236 КПК України, за якими майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, що вилучене під час обшуку, огляду, визнається тимчасово вилученим майном.
При цьому необхідність таких запропонованих змін викликана тим, що на практиці за ухвалою слідчого судді про проведення обшуку, яка містить виключно припущення щодо вилучення майна, яке лише можливо може мати значення для кримінального провадження, та за відсутністю чіткої ідентифікації майна, коштів та речей, вилучається майно, яке фактично не має значення для кримінального провадження. Необґрунтовано застосований статус до такого майна як тимчасово вилученого майна надає можливості правоохоронцям не звертатися до слідчого судді щодо розгляду питання про його арешт та обмежувати протягом тривалих строків досудового розслідування право володільців такого майна користуватись таким майном та позбавляє можливості оскаржити його фактичне безпідставне вилучення та безпідставне неповернення.
Актуальним є внесення змін до кримінально-процесуального законодавства щодо заборони повторного накладення арешту на майно з одних і тих же підстав, якщо раніше в такому арешті було відмовлено або такий арешт був скасований, оскільки, як свідчить практика діяльності правоохоронних органів, непоодинокі випадки, коди після відмови в арешті майна та за результатом скасування арешту на майно відбувається повторний арешт такого майна фактично з тих самих підстав.
Крім того, доречним є внесення змін до ч. 5 ст. 174 КПК України в частині можливості скасування арешту на майно за клопотанням прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, а арешту з метою забезпечення цивільного позову – також цивільного позивача, оскільки на сьогодні зазначені особи позбавлені ініціативи щодо скасування арешту на майно у разі, якщо для цього наявні обґрунтовані підстави.
3. Необхідність належного обґрунтування виключності визначення розміру застави в обсягах, що перевищують визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України межі, та безпосередньо розрахунку застосованих у такому випадку розмірів застави
Як свідчить практика застосування судами за клопотанням сторони обвинувачення обрання міри запобіжного заходу у вигляді застави, з боку правоохоронних органів та судів фактично відсутнє належне обґрунтування виключності випадків визначення розміру застави в обсягах, що перевищують визначені у ч. 5 ст. 182 КПК України межі.
При цьому випадки застосування застави в розмірах, що перевищують визначені законодавцем межі відповідно до класифікації тяжкості злочинів, набули сталої практики, а розміри визначеної у таких випадках застави не містять належного обґрунтування, відповідного розрахунку з урахуванням обставин справи та далекі від реальних можливостей щодо внесення визначеної застави, що на практиці правоохоронцями використовується як можливість певного тиску як безпосередньо на осіб, до яких застосовується застава, так і до суб’єктів господарювання, яких вони представляють.
З огляду на це вбачається необхідність законодавчих змін (у запропонований чи в інший спосіб) з метою посилення обґрунтування виключності випадків застосування застави в розмірах, що перевищують визначені законодавством, а також з метою зменшення можливості протиправного тиску на платників податків і їх службових осіб безпосереднього визначення у таких випадках розміру застави.
4. Щодо посилення прав підозрюваних при призначенні та проведенні стороною обвинувачення експертиз у кримінальному провадженні, а також щодо необхідності їх ознайомлення з матеріалами таких експертиз тощо
При здійсненні адвокатської діяльності щодо захисту інтересів суб’єктів господарювання у кримінальних провадженнях з матеріальним складом злочину мають місце непоодинокі факти, коли правоохоронні органи визначають матеріальні збитки у таких кримінальних провадженнях за власними підрахунками, без будь-яких документів, що об’єктивно визначають шкоду, або за документами, які, відповідно до вимог чинного законодавства, не містять належних відомостей про наявні матеріальні збитки (рапорти, довідки оперативних співробітників, Аналітичні продукти БЕБ, протоколи тощо). Вказані документи про начебто наявність матеріальних збитків використовуються для обґрунтування відкриття кримінальних провадження стосовно суб’єктів господарювання, проведення обшуків, вилучення товарно матеріальних цінностей та накладення арешту на майно і рахунки підприємств тощо.
У таких випадках стороною обвинувачення для визначення розміру матеріальних збитків в багатьох випадках не призначаються необхідні експертизи, що призводить до неправильних висновків про спричинення матеріальних збитків, необґрунтованого відкриття кримінальних проваджень та формування претензій суб’єктам господарювання.
З метою усунення зазначених прогалин КПК України пропонується викласти положення п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України в редакції, що існувала раніше та яка передбачає необхідність обов’язкового проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків у кримінальному провадженні.
Також слід зазначити, що діючи норми КПК України, на наше переконання, містять прогалини, що обмежують права підозрюваного на захист та які пов’язані з тим, що підозрюваний та сторона захисту позбавлені можливості належного захисту, оскільки норми процесуального законодавства не містять норм, що передбачають права підозрюваного та його захисника ознайомлюватись з постановами про призначення експертиз у кримінальному провадженні, мати право ставити питання при призначенні таких експертиз та ознайомлюватись з матеріалами цих експертиз.
Необхідність внесення відповідних змін у цій частині пояснюється тим, що основним способом обґрунтування претензій у кримінальних провадження, у тому числі щодо визначення шкоди (збитків), є проведення судових експертиз та отримання їх висновків. Натомість сторона захисту фактично позбавлена зазвичай протягом тривалого строку досудового розслідування здійснювати свій захист у належний спосіб, оскільки не має відомостей про алгоритм та механізм визначення та/чи розрахунку збитків у кримінальному провадженні стороною обвинувачення, що позбавляє підозрюваного та його захисника, а також іншу особу та її представника (захист) проводити судові експертизи на спростування необґрунтованих претензій сторони обвинувачення та порушує принцип змагальності у кримінальному процесі та фактично унеможливлює збір доказів стороною захисту.
Необхідно звернути увагу, що попередні редакції КПК України містили подібні положення, які належним чином сприяли належному захисту підозрюваного на свій захист, у тому числі проти необґрунтованих претензій правоохоронних органів.
З метою посилення зазначених прав пропонується внести зміни у цій частині та додати положення ст. 243-1 КПК України у запропонованій редакції.
УРБ звернула увагу, що законопроєкт №12439 попри своє загалом позитивне наповнення потребує деталізації та коригування. Український бізнес закликає народних депутатів підтримати проєкт за основу та до другого читання при розгляді законопроєкту в Комітеті врахувати пропозиції, викладені у зверненні бізнес-спільноти.
***
Читайте також: ВРУ підтримала посилення гарантій захисту бізнесу під час кримінальних проваджень (поки що за основу)