Коментар до Постанови ВС від 12 серпня 2025 року у справі №420/29813/23
Чи можна зараз застосовувати зарахування (залік) зобов’язань в операціях з нерезидентами? Що кажуть про це валютне законодавство, податківці та суд? Візьмемо приклад із практики.
У коментованій нами справі ТОВ станом на 01.08.2022, щоб дотриматись граничного строку розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів, пішло шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог.
Зверніть увагу: до Постанови №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" були внесені зміни (постановою НБУ від 02.09.2022 №197, яка набрала чинності з 06.09.2022 року), якими положення цієї Постанови №18 доповнені новим пунктом 14-6.
Банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Ця заборона не поширюється на випадки завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями:
1) операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка);
2) з оплати перестрахових премій (перестрахових платежів, перестрахових внесків) за договорами перестрахування (включаючи сертифікати, поліси, ковер-ноти, сліпи, бордеро премій, бордеро збитків), укладеними з перестраховиками-нерезидентами, зазначеними в пп. 16 – 19-1 п. 14 Постанови №18.
(П. 14-6 Постанови НБУ від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану»)
Таким чином, з 06.09.2022 банк не мав права завершувати валютний нагляд на підставі документів припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних вимог за операціями з експорту/імпорту товарів. Але в коментованій ситуації зарахування відбулося 01.08.2022, тобто до набрання чинності заборони.
Проте незважаючи на це податковий орган провів позапланову перевірку та застосував ЗЕД-пеню, не визнавши таке зарахування правомірним. Чому?
Позиція органу ДПС
Органом ДПС 24.05.2023 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій (за інформацією від уповноважених банків).
За результатами зазначеної перевірки було складено Акт, яким зафіксовані порушення ч. 3 ст. 13 Закону про валюту і валютні операції щодо порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами. Якраз тими, за якими відбувся залік зобов’язань.
На думку органу ДПС, зарахування було неправомірним, оскільки такі вимоги не можуть вважатися однорідними. Оскільки зобов’язання за цими договорами підлягають виконанню у різних валютах: євро та доларах США, а також оскільки діє заборона зняття з валютного нагляду договорів, за якими здійснено таке зарахування.
ТОВ не погодилося з таким рішенням і подало до суду, оскаржуючи ППР.
В яких випадках можна проводити зарахування вимог?
Позивач (резидент або контрагент, який прагне зарахування зустрічних вимог) зазвичай висуває такі аргументи:
1. Однорідність вимог – що зобов’язання, які зараховуються, мають однакову правову природу й однаковий матеріальний зміст (грошові вимоги). І навіть якщо первісно виражені у різних валютах, їх можливо привести до єдиної валюти для порівняння та зарахування.
2. Принцип рівності та справедливості – якщо одна зі сторін мала зобов’язання перед контрагентом, а інша має зворотне зобов’язання (зустрічне), зарахування дозволяє уникнути подвійних розрахунків та зменшити ризики неплатоспроможності чи суперечностей.
3. Приведення до єдиної валюти з метою обчислення зарахування – якщо сторони у процесі зарахування вже обирають одну валюту (наприклад, гривню або долар чи іншу валюту), це усуває різницю у валютах і робить їх «однорідними» в розумінні змісту.
4. Вимога строку виконання – вимоги, які зараховуються, мають бути такими, строки виконання яких настали або яких не встановлено, або моментом пред’явлення вимоги (як це передбачено ст. 601 ЦКУ).
5. Неприпустимість санкцій (пені, штрафів) після зарахування – після того як зобов’язання припинено шляхом зарахування (за умови законності такого зарахування), застосування санкцій за порушення строків уже стає нелогічним чи неправомірним.
Важливо! Верховний Суд у постанові від 14.03.2024 у справі №420/10595/22 та в постанові від 18.04.2024 у справі №420/11771/23 зазначив, що при тлумаченні норм ч. 1 ст. 598, ст. 601 ЦКУ слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов’язаннях, де кредитор за одним зобов’язанням є боржником в іншому.
Тобто сторони одночасно беруть участь у двох зобов’язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, і навпаки.
Щодо однорідності вимог, то, на думку суду касаційної інстанції, вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов’язань.
Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов’язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов’язань можуть бути різними.
Судова практика про можливість зарахування
Верховний Суд останнім часом у низці судових рішень дотримується послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, що можуть підлягати зарахуванню.
Коротко нагадаємо про те, що вони мають бути:
- зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим). Від себе додамо, що грошові зобов’язання, які виникли на підставі договору уступки права вимоги, можуть бути зустрічними, лише якщо строк їх сплати настав на дату їх зарахування;
- однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних видів договорів тощо). Тобто це стосується як договорів постачання товару, надання послуг чи виконання робіт, так й інших видів договорів, наприклад договорів про уступку права вимоги чи переведення боргу;
- строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
Ще раз наголосимо, що сторони під час укладення договору уступки права вимоги мають чітко визначитись, чи настав строк виконання зобов’язань, як планується зарахувати. Це правило стосується й ЗЕД-контрактів.
Дата та валюта зарахування
Головне у коментованій ситуації – чи може бути зарахування зустрічних вимог, якщо початкові зобов’язання були виражені у різних валютах?
- Аргументи «за»
Однорідність не означає однаковість валюти на абсолютному рівні, а однорідність у грошовому змісті після приведення до єдиної валюти.
Якщо сторони у процесі розрахунків узгоджують обмінний курс і приводять обидві вимоги до однієї валюти – існує матеріальний зміст, який робить їх порівнюваними.
Верховний Суд у коментованій нами справі підтвердив, що припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є правомірним у таких випадках.
- Аргументи «проти»
Контролюючий орган може наполягати, що валютні курси, конвертація або коливання валюти утворюють ризик неточностей, і тому різниця валют є перешкодою для визнання однорідності.
Постанова НБУ №18 (та пізніші зміни) запроваджує спеціальний режим валютного ринку в умовах воєнного стану, який періодично або посилюється, або послаблюється.
Позиція контролю може полягати в тому, що зарахування не усуває обов’язку сторони вчасно здійснити валютний платіж у строк – тобто неможливо використовувати зарахування як «альтернативу» валютному розрахунку у законодавчо встановлені строк.
***
Водночас у коментованій нами справі ВС наголосив, що зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинене до 06.09.2022, за обома вищевказаними контрактами припинило зобов’язання за операціями з експорту та імпорту товару, тобто порушень граничних строків розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з боку ТОВ немає, що, своєю чергою, підтверджує безпідставність нарахування контролюючим органом пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.