Коментар до Постанови ВС від 12.08.2025 року у справі №200/3078/23
Період воєнного стану супроводжується низкою спеціальних податкових правил. Проте судова практика доводить: навіть у таких умовах платник податків не звільняється від базового обов’язку — сплати узгоджених податкових зобов’язань. Показовим є коментоване нами рішення Верховного Суду, де предметом спору стала правомірність податкової вимоги, винесеної на підставі несплаченого, але самостійно задекларованого податкового зобов’язання.
Чому виник спір?
Органом ДПС з обслуговування великих платників податків сформовано податкову вимогу від 29.03.2023 №0000012-1300-3200 на адресу державного підприємства щодо сплати податкового боргу з податку на прибуток у загальній сумі 34 млн грн.
При цьому ситуація була така: підприємство цей податок задекларувало у поданій звітності. Але потім в нього виникли проблеми із коштами на сплату податку, про що підприємство намагалося податківців повідомити.
Відповідно до пп. 69.1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ та положень Порядку №225 держпідприємство подало органу ДПС заяву від 30.09.2022 про відсутність можливості своєчасно виконувати свої податкові обов'язки зі сплати податків.
І йшлося не лише про податок на прибуток. Підприємство скаржилося на неможливість сплати екологічного податку, земельного податку, подання річної фінансової звітності за 2021 рік, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, за період з 24.02.2022 до припинення або скасування воєнного стану.
Проте 07.12.2022 року орган ДПС ухвалив рішення про відсутність підстав для визнання неможливості своєчасного виконання підприємством своїх податкових зобов’язань за період з 24.02.2022 до припинення або скасування воєнного стану.
Підприємство оскаржило це рішення до ДПСУ. Відповідна скарга 03.01.2023 була подана через Електронний кабінет платника податків. Проте до моменту звернення до суду на адресу підприємства відповідного рішення ДПСУ за результатом адміністративного оскарження не надходило.
Підприємство вважало, що його проблема вирішена – за принципом «мовчазної згоди» скарга вважається задоволеною.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин та положень абзацу 1 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ, строк сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток позивача за 2021 рік, ІІ та ІІІ квартал 2022 року на момент прийняття податкової вимоги від 29.03.2023 року щодо таких податкових зобов'язань не настав. Виконання такого обов'язку можливе протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. А сама сума з податку на прибуток в загальному розмірі 34 млн грн не може вважатися податковим боргом.
В коментованій справі вирішуються три важливі питання:
- Особливий режим воєнного стану. Платник вважав, що норми ПКУ щодо зупинення строків сплати податків під час воєнного стану, мають охоплювати й строки погашення податкового боргу.
- Автоматичне задоволення скарги. За логікою платника, відсутність відповіді ДПСУ на адміністративну скаргу мала б означати її мовчазне задоволення скарги (ч. 6 ст. 56 ПКУ), що скасовує саму податкову вимогу.
- Спірність боргу. Підприємство намагалося довести, що на час розгляду скарги борг не може вважатися безумовним.
Позиція податкового органу
Податковий борг, щодо якого винесено податкову вимогу, сформувався у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 34 млн грн.
Відповідно до п. 54.1 ПКУ, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Підприємство самостійно надало до контролюючого органу податкові декларації та визначило суму податкових зобов'язань до сплати, які не були сплачені у термін за ПКУ. Тобто, сума податку до сплати визнавалася обома сторонами спору – і податківцями, і підприємством – платником податку на прибуток.
Вказаний податок не був сплачений підприємством й станом на дату винесення податкової вимоги, та станом на розгляд спору в суді. Тобто, наявний податковий борг. Це також не заперечували обидві сторони спору.
Отже, грошові зобов'язання на основі яких винесено податкову вимогу від 29.03.2023 року, є узгодженими та невиконаними у встановлений законом строк, який сплинув на дату винесення податкової вимоги. Таким чином, податкову вимогу було винесено та направлено на підставах та у спосіб, визначений ст. 59 ПКУ, що свідчить про її правомірність.
Щодо розгляду скарги ДПСУ, то строк вирішення адміністративної скарги на момент звернення до суду не сплинув (йдеться про 2022-2023 роки – від 27.05.2022 р. за Законом №2260 до 01.08.2023 р. за Законом №3219), і вона не вважається задоволеною, оскільки тоді в силу п. 69 підр. 10 розд. XX ПКУ, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Скаргу на рішення про відмову в задоволенні заяви від 07.12.2022 підприємство подало 03.01.2023. На той момент строки розгляду такої скарги були зупинені. Тому перебіг строку, встановленого ст. 56 ПКУ, не відбувався.
ДПС виходила з таких аргументів:
- Узгоджене зобов’язання. Податковий борг виник не внаслідок перевірки чи податкового повідомлення-рішення, а з поданої самим платником декларації. Відповідно до ст. 57 ПКУ таке зобов’язання є узгодженим і має бути сплачене у встановлений строк.
- Зупинення строків ≠ звільнення від сплати. Норми ПКУ, прийняті на час воєнного стану, станом на 03.01.2023 р. зупиняли лише строки за ст. 56 ПКУ, але не строки виконання грошових зобов’язань.
- Недієвість «мовчазної згоди». З огляду на зупинення строків розгляду скарги, механізм автоматичного задоволення скарги не застосовувався. Подання скарги не ліквідує податковий борг.
Проблема застосування норм ПКУ
Суть спору зводилася до конкуренції таких норм:
- ст. 56 ПКУ (адміністративне оскарження та мовчазне задоволення);
- ст. 57 ПКУ (строки сплати узгоджених податкових зобов’язань);
- ст. 87 ПКУ (погашення податкового боргу).
Платник пропонував розширене тлумачення норм п. 69 підр. 10 розд. ХХ ПКУ, тоді як ДПС та суди виходили з буквального змісту — обов’язок сплати узгоджених сум не зупиняється.
Висновки судів
- Перша інстанція та апеляція відмовили у позові: податковий борг, визначений у декларації, є узгодженим і підлягає стягненню.
- Верховний Суд підтримав ці висновки та розставив акценти:
- Якщо платник сам визначив суму в декларації, це вже «узгоджене податкове зобов’язання». Воно підлягає сплаті у визначені строки.
- Зупинення строків у воєнний період не поширюється на строки сплати боргу. Навіть якщо на період до припинення або скасування воєнного стану на території України строки розгляду скарги від 03.01.2023, поданої ДП до ДПСУ від 07.12.2022, були зупинені, здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків не зупиняються.
- Наявність у ДП податкового боргу, який узгоджений самостійно, а не за рішенням контролюючого органу, дає право органу ДПС цілком правомірно сформувати податкову вимогу на суму податкового боргу у розмірі несплачених самостійно узгоджених податкових зобов’язань.
Від редакції:
Нагадаємо, що призупинення спливу строків, визначених ПКУ, припинилося з 01.08.2023 р. Тобто, якщо подати таку скаргу зараз, ДПСУ має реагувати на скаргу платника податків в строки, встановлені ст. 56 ПКУ. Нагадаємо ці строки:
Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги;
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, але не більше ніж 60 календарних днів, та повідомити про це платника податків до закінчення 20-денного строку;
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.