Протягом якого часу винуватець ДТП має відповісти за скоєне?
Не дійшовши спільної думки, судді ВСУ, щоб не припуститися помилки під час обчислення строку позовної давності у страховому зобов’язанні, звернулися за порадою до науковців та колег з вищих спеціалізованих судів.
Проте й вони не дали однозначної відповіді. Одні вважали, що позовна давність починається з дати настання страхового випадку (дати скоєння ДТП).
Інші — що відшкодування шкоди винною стороною страховій компанії є регресом, а отже, і позовну давність потрібно відлічувати від дати виплати коштів страховою компанією потерпілому.
Як свідчить практика, ВСУ все-таки не підтримав позиції щодо наявності регресу у відносинах майнового страхування.
Нагадаємо, що у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право вимагати відшкодування:
― або від особи, винної у її заподіянні;
― або від страхової компанії, з якою укладено договір добровільного страхування авто.
Перехід права вимоги від страхувальника до страхової компанії називається суброгацією. Під час суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов’язанні (зміна активного суб’єкта) зі збереженням самого зобов’язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов’язків іншої особи у конкретних (договірних) правовідносинах. (Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування ВСУ >>>)
Отже, у процесуальному відношенні страхувальник (потерпіла особа) передає свої права страховій компанії на підставі договору добровільного страхування майна і сприяє реалізації останнім у відшкодуванні винною стороною завданої шкоди.
Висновки ВСУ у постанові від 25 грудня 2013 р. у справі №6-112цс13: у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винної у заподіянні шкоди (ст. 993 Цивільного кодексу). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК).