Підприємство уклало договори з 162 фізичними особами-підприємцями (ФОП), які виконували функції комерційних агентів. Їх завданням було шукати потенційних покупців товарів Підприємства, проводити з ними переговори, оформлювати відповідні документи, контролювати виконання існуючих договорів, забезпечувати найкращий рівень продажу товарів та інше.
На підтвердження виконання умов договору до суду надані акти про виконанні роботи та фінансові звіти. Проте ДФС під час податкової перевірки визнала такі операції нереальними та нарахувала Підприємству податкові зобов’язання, а суд апеляційної інстанції підтримав позицію контролюючого органу. Зокрема ДФС вважає, що за результатами господарських відносин з ФОПами, Платником занижено суму податку на прибуток та не здійснено нарахування ПДФО.
На користь ДФС слугували такі аргументи:
- деякі зі «залучених» ФОПами покупців вже до цього були контрагентами Підприємства;
- у Позивача наявний департамент збуту, в якому працює достатньо (з точки зору апеляційного суду) працівників, обов’язки яких збігаються з обов’язками ФОПів;
- акти не розкривають зміст наданих послуг;
- звіти не дають можливість встановити, які саме дії здійснювали ФОПи;
- неможливо встановити зв'язок отриманих від ФОПів послуг з господарською діяльністю Позивача.
Проте Вищий адмінсуд спростував висновки ДФС і суду апеляційної інстанції та прийняв рішення на користь Позивача. Зокрема, ВАСУ зазначив наступне.
Щодо роботи ФОПів зі старими клієнтами Позивача: «Наявність у звітах покупців, з якими позивач до цього мав господарські операції, жодним чином не спростовує ані фактичного здійснення операцій, ані пов'язаності таких з господарською діяльністю позивача, адже методи пошуку потенційних покупців в умовах сучасного ринку полягають не лише в пошуку нових покупців, а й, зокрема, в бесідах з постійними покупцями, рекламі, за результатами яких роз'яснюються переваги купівлі товару саме у відповідного постачальника, що забезпечує в кінцевому результаті лояльність покупців.
Водночас, як свідчать матеріали справи, розмір винагороди позивача залежав не від кількості залучених покупців, а від вартості реалізованих товарів та кількості днів оплати товарів, а саме надання послуг з реалізації товарів, як свідчать копії звітів комерційного агента, відбувалось, зокрема за допомогою доведення до покупців інформації про акційні програми, підписання актів звірки взаємних розрахунків, здійснення контролю оплати заборгованості, збирання та оброблення інформації про покупців щодо оцінки місцезнаходження аптек, товарообороту, вивчення потреб, асортименту продукції та конкурентного середовища, здійснення посередництва в укладенні договорів, узгодження графіку доставки товару. Тому залучення до придбання товарів тих суб'єктів господарювання, з якими позивач вже до цього мав господарські правовідносини, не суперечить вимогам чинного законодавства».
Таким чином, Вищий адмінсуд визнав право підприємств залучати комерційних агентів не лише для пошуку нових клієнтів, але й для обслуговування вже існуючих. При цьому для підтримання лояльності постійних клієнтів, з ними потрібно працювати так само активно, як з потенційними покупцями.
Щодо наявності у Позивача департаменту збуту ВАСУ зазначив: «Не вказує на відсутність у позивача ділової мети при отриманні послуг і факт наявності відділу збуту, адже ані відповідачем ані судом апеляційної інстанції не зазначено функцій відділу, які дублювали комерційні агенти при наданні послуг.
Та обставина, що деякі особи, які одночасно мали трудові відносини із позивачем та виступали в якості фізичних осіб-підприємців, не надали під час допиту пояснень з приводу здійснення ними як підприємцями господарської діяльності з надання агентських послуг для позивача та відмовились від надання письмових пояснень не спростовує фактичного здійснення операцій. Відмова надавати пояснення є конституційним правом осіб і не свідчить сама по собі про не здійснення послуг для позивача, адже фактичне виконання робіт підтверджується належними та допустимим доказами, які містяться в матеріалах справи».
Адміністративні суди не часто згадують про конституційне право фізичної особи відмовитися від надання пояснень. Тим ціннішою є позиція ВАСУ в даній справі, яка може бути використана платниками як позитивна судова практика в податкових спорах.
Отже, укладаючи з фізичними особами-підприємцями договори про залучення клієнтів, Платнику бажано передбачити в умовах договору обов’язки комерційного агента щодо обслуговування вже наявних покупців, а не лише пошуку нових.
З повним текстом рішення ВАСУ можна ознайомитися тут>>
Про те, які звичаї ділового обороту спровокують ДФС на винесення податкового повідомлення-рішення, можна дізнатися в цьому матеріалі.