Коментар до Постанови ВСУ від 07.02.2018 р. у справі №711/5711/16
Керівник — і працівник, і управлінець
Статус керівника господарського товариства (у нашому випадку ТОВ) вже тривалий час викликає багато спорів — хто він? Працівник, до якого застосовуються всі вимоги у сфері трудового законодавства, чи управлінець — особа, яка виконує свої обов'язки за ЦКУ?
Справа в тому, що керівника на посаду приймають власники (засновники ТОВ) своїм рішенням на загальних зборах, що фактично і є підставою для укладення трудового договору або контракту з таким керівником та, відповідно, виникнення у нього прав та обов'язків (в межах повноважень), визначених статутом.
Щодо припинення таких прав та обов'язків, то вони припиняються у такому ж самому порядку, як і виникають. Власники (засновники) ТОВ приймають рішення про звільнення з посади та обрання іншої особи. Відомості про обрання/заміну керівника ТОВ проходять процедуру державної реєстрації та потрапляють до ЄДР.
Причому при прийнятті рішення щодо заміни керівника, власники (засновники) ТОВ наділені правом в будь-який час припинити повноваження керівника або тимчасово відсторонити від виконання своїх повноважень (ч. 3 ст. 99 ЦКУ)
І саме на етапі прийняття одного з таких рішень, власники (засновники) ТОВ поставлені перед вибором: звільняти за правилами КЗпП чи відповідно до вимог ч. 3 ст. 99 ЦКУ? Яка процедура має бути застосована до керівника, якщо власники (засновники) ТОВ не бажають у подальшому працювати з таким керівником і, при цьому, вдаватись у деталізацію конфлікту не бажають, у т.ч. описувати це у протоколі загальних зборів?
До речі, відповідь на ці питання має далекоглядну мету. Адже багато інвесторів, які планують вести бізнес в Україні, абсолютно не зацікавлені дотримуватись приписів КЗпП, які вже доволі давно не відповідають сучасним умовам управління господарськими товариствами. Особливо, якщо такі інвестори звикли працювати з керівниками підприємств за контрактами.
Нагадаємо, що відповідно до ч. 3 ст. 21 КзпП контракт є особливою умовою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Так і сталось у коментованій нами справі, що розглядалась Верховним судом.
Умови контракту не мають переваги над законом!
Власники (засновники) ТОВ при прийнятті на роботу керівника товариства уклали з ним контракт, де визначили, що звільнення керівника з посади може бути, зокрема, з підстав припинення повноважень посадової особи (п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП) з обов'язковим попередженням про таке звільнення не менш як за два місяці до моменту звільнення.
Усе про зарплату і кадри –
у вашій поштовій скриньці!
Нова тематична розсилка від редакції. Ви точно нічого не пропустите
ПідписатисьХочете подивитись, як це виглядає?
Проте на певному етапі прийняття рішення про звільнення керівника з посади, власники (засновники) ТОВ вирішили не дотримуватись вимог контракту та звільнити без будь-яких попереджень та пояснень.
Найцікавіше, що розглядаючи спір звільненого керівника з роботодавцем про незаконне звільнення та поновлення на посаді, суди розійшлись у своїх позиціях.
Деякі вважали, що в цій ситуації слід діяти за схемою, визначеною самими власниками. Інші вказували, що керівник є працівником та його звільнення має бути з дотриманням вимог КЗпП та контракту.
У результаті, коли справа дійшла до Верховного суду, останній певним чином окреслив межу між трудовою та цивільною складовою статусу керівника.
По-перше, тлумачення п. 5 ч. 1 статті 41 КЗпП (припинення повноважень посадових осіб як підстава для звільнення за ініціативою власника) та ч. 3 ст. 99 ЦКУ (право власника в будь-який час припинити повноваження керівника) свідчить, що припинення повноважень керівника може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав.
При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобігання негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
По-друге, згідно зі ст. 92 ЦКУ формування, зміна та припинення органів, у т.ч. виконавчого органу/керівника, юридичної особи регулюються цивільним законодавством.
Той факт, що керівник перебуває у трудових відносинах із товариством не встановлює пріоритет норм КЗпП над ЦКУ, оскільки до відносин «керівник-власники (засновники) ТОВ» не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус керівника господарського товариства значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою повноважень керівника - виконання функцій з управління товариством.
Таким чином, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП підстава розірвання трудового договору (припинення повноважень посадових осіб як підстава для звільнення за ініціативою власника), на думку Верховного суду, не передбачає необхідності:
- попереднього повідомлення керівника про звільнення,
- з'ясування вини, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.
Замість висновків
Коментована постанова ВСУ стосується не лише керівників, з якими укладений контракт. На нашу думку, все вищенаведене стосується й керівника, який приступив до виконання своїх обов'язків за трудовим договором (тобто лише обмежившись наказом по підприємству).
Тому щодо будь-якого керівника (не залежно від форми трудового договору) припинити його повноваження власники (засновники) ТОВ можуть у будь-який час, без попереднього повідомлення, без пояснень причин (з'ясування вини, результатів роботи, інших чинників) за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП.