Головна Усі новини Право і відповідальність Судова практика

Огляд рішень Верховного Суду на користь платників податків

Чи є збитковість підприємства доказом того, що воно не здійснює господарську діяльність? Чи достатньо свідчень керівництва контрагента для того, щоб довести фіктивність операцій із ним? А якщо первинні документи складені дуже стисло, чи можуть податківці зняти витрати? Розглянемо висновки Верховного Суду щодо цих питань

Збиткове підприємство – чи є його діяльність господарською?

Згідно з пп. 14.1.36 ПКУ, господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А якщо результатом такої діяльності виходить збиток? Чи не вплине це на податковий облік суб’єкта господарювання?

Нагадаємо, чим він ризикує:

  • по-перше, за п. 198.5 ПКУ він має визнати ПЗ з ПДВ за товарами, послугами, необоротними активами, що використовуються не в господарській діяльності;
  • по-друге, за ст. 138 ПКУ фінрезультат до оподаткування збільшується на суму амортизації невиробничих ОЗ та НА, визначену в бухобліку. А податкова амортизація таких необоротних активів не нараховується.

В постанові від 27.03.2018 р. у справі №822/1579/16 Верховний Суд пояснив, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Тобто головне, щоб метою такої діяльності було отримання доходу. А якщо в результаті очікуваний дохід не був отриманий або ж витрати перевищили цей дохід і вийшов збиток, а не прибуток, це не дає можливості податківцям стверджувати, що вся діяльність суб’єкта господарювання була негосподарською.

 

Ступінь деталізації опису господарської операції в первинному документі

Типової форми акту приймання-передачі наданих послуг не існує. Тож складають його суб’єкти господарювання у довільній формі. Головне, щоб у ньому були всі обов’язкові реквізити первинного документу (ст. 9 Закону № 996).

Але наскільки детальним має бути опис наданих послуг? Чи не знімуть податківці витрати, якщо вирішать, що можна було розписати такі послуги і докладніше?

В постанові від 04.04.2018 р. у справі № 810/4751/13 Верховний Суд зазначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлений.

Головне, щоб такий первинний документ дозволяв зробити висновок, що послуги були надані, а отже, витрати фактично понесені. А відсутність максимальної деталізації не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Крім того, послуга є діяльністю, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення (ст. 901 ЦКУ). Тому акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

 

Ухилення контрагентом від сплати податків не привід визнавати операцію фіктивною

Раніше ми розповідали про рішення ВС, за яким пояснення директорів контрагентів, які заперечували свою участь у ведені господарської діяльності підприємств, а також складанні та підписані документів щодо взаємовідносин з платником податків стало причиною для часткового задоволення скарги від ДФС. Хоча вироків у кримінальних справах стосовно цих директорів на той момент ще не було.

Але судова практика буває різною, навіть, коли справи розглядає ВС. Наприклад, дивіться тут і тут

Директори контрагентів платника податків надали пояснення, що не мають жодного відношення до діяльності «своїх» підприємств. При цьому щодо таких директорів триває кримінальне провадження стосовно ухилення від сплати податків (ст. 212 ККУ). ДФС поклало свідчення цих директорів в основу доказової бази щодо нереальності господарських операцій.

Проте в рішенні від 27.03.2018 р. у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання пояснень посадових осіб контрагентів платника не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених платником та його контрагентами.

 Крім того, ВС вказав, що значення може мати лише вирок за ст. 205 ККУ – фіктивне підприємництво, але не досудове кримінальне провадження з ухилення від сплати податків. Адже сплата податків контрагентом платника немає ніякого відношення до правомірності дій самого платника.

Це ще раз доводить, що боротися за свої інтереси варто, навіть якщо попередня судова практика з аналогічних питань була не на користь платників податків. 

Доступ до повного тексту цієї новини можливий лише для передплатників електронного або паперового «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, перейшовши за посиланням;  вартість мінімального пакету «Мій асистент» становить лише 36 грн на місяць.

Дякуємо за розуміння.

Автор:
Євгеній Піддубко
Джерело
«Дебет-Кредит»
Рубрика:
Право і відповідальність / Судова практика
Теги:
Суд

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції.

Коментарі: 0

Новини по темі

Консультації по темі

Хочете отримувати

найважливіші новини від «Дебету-Кредиту»?