Немає рахункової помилки? Зайво виплачену зарплату через суд не повернути!

Коментар до Постанови ВСУ від 20.06.2018 р. №501/2500/15-ц

Початок цієї справи сягає 2008 року. Все розпочалося з того, що КРУ зобов’язало підприємство усунути фінансові порушення шляхом проведення претензійно-позовної роботи з повернення зайво виплаченої зарплати колишньому головбуху у розмірі 116605,12 грн.

Цей головний бухгалтер був керівником структурного підрозділу державного підприємства і не міг  працювати за сумісництвом. Адже в такому випадку відбувається порушення п. 4 Постанови №245, а саме: «не мають права  працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів та  їхні заступники».

Тому, хоча у 2010 році підприємство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання частково недійсним рішення КРУ, йому в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Сторнувати зайво нараховану зарплату можна. Але як її повернути від колишнього працівника? Особливо, якщо добровільно він на це не погоджується?

В результаті підприємство звернулося  з позовом про стягнення основного боргу та судових витрат з працівниці. І цього разу підприємство дійшло аж до Верховного Суду, але в результаті підприємство ще й винним залишилося й змушене сплатити не лише зайво виплачену зарплату, але й усі витрати зі сплати судового збору. Розглянемо докладно чому.

Суть справи

КРУ зобов’язувало підприємство стягнути кошти з винної особи в порядку передбаченому ст. 127, 133 та 136 КЗпП.

Відповідно до норм ст. 127 КЗпП, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству. 

Згідно з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть керівники підприємств та їхні заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям (ст. 133 КЗпП).

Згідно зі ст. 136 КЗпП покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

У решті випадків (коли зарплата працівнику вже не нараховується, оскільки він звільнений) покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Але, зверніть увагу! Не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’ю або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізособі як засіб існування, якщо їх виплата проведена фізичною чи юридичною особою добровільно за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст. 1215 ЦКУ).

Ось це і стало причиною поразки підприємства у суді.

Лічильна помилка і зайво виплачена зарплата – не одне й те саме

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ №13 до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування зарплати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі . Рахунковими помилками можуть бути:

• отримання неправильного підсумку при складанні;
• неправильне написання суми;
• помилки при введенні початкових даних у комп’ютерну програму;
• отримання неправильного результату при додаванні.

Отже, рахункова помилка – це результат неправильного застосування правил арифметики і не більше. 

В коментованій справі судами було встановлено, що кошти у вигляді зарплати виплачено головбуху добровільно, без рахункової помилки та без недобросовісності з боку відповідача. 

Отже, встановивши наведені обставини у справі, Верховний Суд відмов у задоволенні позову. І, як результат, кошти у розмірі 116605, 12 залишилися у колишньої працівниці. Законних підстав витребувати їх немає, оскільки вони виплачені добровільно і без рахункової помилки.