Коментар до справи № 905/1956/15: Ухвала ВС від 24.04.2019 р., Постанови ВС від 26.06.2019 р.
Сам факт реорганізації юросіб нікого не дивує вже давно — це доволі звична процедура для українського бізнесу. Водночас, напевно, у багатьох виникає питання, а з якою метою юрособи поділяються чи зливаються?
У першому варіанті поділ чи виділ у більшості випадків пов’язаний із подрібненням бізнесу (за критеріями поділу структури бізнесу, напрямків діяльності, управління тощо).
Другий варіант покликаний переважно вивести те чи інше підприємство з фінансової кризи. Для цього власники юросіб обирають такі способи реорганізації як злиття, приєднання тощо.
Водночас у коментованій нами справі суд звернув увагу саме на мету та зміст документів з реорганізації, що так чи інакше має впливати на виконання новоутвореним підприємством своїх зобов’язань. Особливо, коли на таке новоутворене підприємство покладаються основні борги за правонаступництвом.
Що говорить закон?
За приписом ст. 109 ЦКУ (аналогічне прописано у ст. 47 Закону про ТОВ/ТДВ) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
При цьому новоутворена (виділена) ЮО несе субсидіарну (додаткову) відповідальність за переданими зобов'язаннями згідно з розподільчим балансом, що не перейшли до новоутвореної. ЮО, з якої виділили новоутворену, несе субсидіарну (додаткову) відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом вона передала новоутвореній.
Тобто і ЮО, і новостворене підприємство відповідають додатково за борги одна одної за умови, що спочатку кредитор має пред'явити вимогу основному боржнику.
Чи є вимоги до розподільчого балансу в частині прав, обов’язків, майна тощо, які передаються новоутвореному підприємству?
Нагадаємо, що форма розподільчого балансу не затверджена, тож власники самостійно вирішують, що саме слід передати новоутвореному підприємству. І при його складенні дотримуютьcя лише одного принципу: суми статей балансу діляться власниками на суми, що залишаються на балансі ЮО, та суми, які передаються новоутвореному підприємству. Всі документи, що передаються, вказуються у додатку до розподільчого балансу — в акті приймання-передачі.
Ось і в коментованій справі статті балансу поділили, але таким чином, що новоствореному підприємству дістався збиток.
Яку мету мала ЮО, приймаючи рішення про виділ новоутвореного підприємства?
Зі слів представника ЮО, виділення нового підприємства здійснювалось, зокрема, з метою відновлення платоспроможності такої ЮО, створення можливості для повної та своєчасної сплати податків, обов'язкових платежів, виплати заробітної плати працівникам ЮО, а також поліпшення умов ведення господарської діяльності.
При цьому, насправді, ЮО поліпшила власний фінансовий стан шляхом передачі новоутвореному підприємству непокритого збитку. А ще кредиторської заборгованості, яку новостворене підприємство не мало можливості погасити. Тобто фактично відбулася заміна боржника, ще й таким чином, що кредитори могли втратити можливість стягнути борги.
Загалом суди попередніх інстанцій не побачили у таких діях жодного порушення. На відміну від Фонду держмайна, який, маючи на руках такі судові рішення, не міг стягнути з новоствореного підприємства ні копійки заборгованості.
Як до цього поставилась Велика палата Верховного суду?
Як не дивно, але ще на початку 2019 року Верховний суд не бачив у такий схемі жодних незаконних підстав. Так, у постанові ВС від 7 лютого 2019 року у справі №805/677/17-а доводи стягувача (кредитора) щодо недотримання процедури виділу і створення нової юридичної особи, неправомірність такого виділу тощо не розглядалися.
Та й не дивно, адже новоутворене підприємство створене, зареєстроване відповідно до закону. А розподільчий баланс та його додатки — це реалізовані повноваження власників ЮО, з якої виділене новоутворене підприємство.
Але в коментованій справі касаційний склад ВС такий підхід визнав неправильним, а тому така справа раптом була передана на розгляд Великої палати Верховного суду.
І ось у постанові від 26.06.2019 р., справа №905/1956/15 ВС звертає увагу на те, що передання новоутвореному підприємству шляхом виділу боргу ЮО може бути спрямоване на ухилення такої ЮО від виконання рішення суду або вчинення дій, які б ускладнювали його виконання. Адже невиконання основним боржником (новоутвореним підприємством шляхом виділу) судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника, ускладнює й реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника (ЮО). Повторно звернутись до суду кредитор вже не зможе.
Свіжа позиція Великої Палати Верховного Суду зводиться до того, що факт реорганізації та створення нового підприємства шляхом виділу з передачею всіх боргів вказує на те, що ЮО, яка виділила таке підприємство, має нести додаткову (субсидіарну) відповідальність за такі передані борги.
Тож кредитор, який в т.ч. має на руках судове рішення, має право задовольняти свої вимоги як за рахунок коштів та майна основного боржника (новоутвореного підприємства шляхом виділу), та і ЮО, яка таке нове підприємство створила (виділила).
Висновки
Під час реорганізації юросіб їх власникам варто пам’ятати про те, що:
1) вони самостійно на власний розсуд складають баланс та вирішують, яке майно та зобов'язання можуть передати новоствореній юрособі (шляхом виділу чи поділу),
2) у разі виникнення спору суди відтепер будуть перевіряти та досліджувати склад та правомірності вибуття майна та зобов’язань, тобто всі дані розподільчого балансу та актів приймання-передачі,
3) передаючи за розподільчим балансом борги та кредиторську заборгованість, юрособа має розуміти, що кредитори можуть спочатку пред'являти свої вимоги новоутвореному підприємству як основному боржнику. Але ЮО, яка створила нове підприємство, несе додаткову відповідальність за всіма переданими боргами, якщо у новоутвореного підприємства недостатньо коштів та майна для задоволення вимог кредитора.