Коментар до Постанови ВС від 14.06.2022 р., справа №904/4790/20
У коментованій нами справі ВС наголосив, що закон прямо та буквально передбачає переважне право інших учасників товариства на придбання частки (частини частки) одного з них. Це переважне право купівлі, що виникає лише у разі її продажу.
Але як бути з договором про передачу майна (майнових прав на частку у статутному капіталі ТОВ) від боржника (учасника ТОВ) стягувачу (приватному виконавцю) в рахунок погашення боргу кредитору (фізособі), укладений в межах виконавчого провадження? Чи працює тут правило щодо переважного права на придбання частки боржника-учасника ТОВ іншими учасниками такого ТОВ?
Коли учасник винен грошей за рішенням суду…
Уявимо собі, що на одного з учасників ТОВ (наразі йдеться про учасника ТОВ як про фізичну особу) відкрито виконавче провадження (наприклад, за судовим рішенням про стягнення з такої фізособи суми боргу за договором поруки). Втім, ситуація є цікавою й з точки зору суми стягнення – вона значно менша, ніж вартість частки такої фізособи як учасника ТОВ у статуті товариства. Причому частка у СК ТОВ такої фізособи значна та становить 86%, що відповідає понад 35 млн грн. У той час як сума боргу, що має бути стягнена приватним виконавцем, трохи більша ніж 5 млн грн.
Надалі приватним виконавцем на підставі звернення сторін виконавчого провадження (кредитора та боржника-учасника ТОВ) зі заявою про укладення мирової угоди між сторонами у процесі виконання рішення та передачі її до суду для затвердження. Йшлося про домовленість між сторонами щодо передачі частки боржника-учасника ТОВ у СК товариства в рахунок часткового погашення боргу в порядку ч. 8 ст. 26 Закону №1404, а саме про передачу у власність стягувача боргу у розмірі 5 100 000,00 грн (без ПДВ).
На підставі зазначених домовленостей приватний виконавець виніс постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а також був знятий арешт з частки боржника-учасника ТОВ у статутному капіталі ТОВ.
На момент прийняття рішення про передачу частки стягувачу в рахунок погашення боргу, учасниками Товариства (крім боржника з часткою у 35 млн грн) були ще три особи: дві фізичні особи з часткою у статутному капіталі по 2 580 500, 00 грн та юрособа - ТОВ "А" з часткою 538 103, 56 грн. Загальний розмір статутного капіталу – понад 41 млн грн.
Положення статуту та дії боржника- учасника ТОВ
Щодо умов про продаж частки, на яку звертається стягнення, то:
1) у пунктах 6.1 та 7.1 Статуту (ву редакції від 23.06.2020 р.) передбачено, що учасник Товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі Товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник Товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника Товариства, що продається третій особі.
2) статут ТОВ не містить положень про можливість відчуження частки (її частини) лише за згодою інших учасників Товариства;
3) між кредитором та боржником-учасником ТОВ укладений договір про передачу майна (майнових прав), за умовами якого сторони погодили, що боржник передає майно у власність кредитору, а кредитор приймає майно в рахунок повного погашення боргу за виконавчим листом, виданим 10.06.2020 р. Дніпровським апеляційним судом про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованість за договором поруки від 04.06.2014 р. в розмірі 191 000 доларів США 00 центів, що станом на 03.06.2019 р. еквівалентно 5 128 350,00 грн;
4) 25.08.2020 р. за нотаріально посвідченим актом приймання-передачі боржник передав, а кредитор прийняв частку у статутному капіталі Товариства номінальною вартістю 35 355 263, 52 грн, що еквівалентно 86% за вартістю 5 128 350,00 грн згідно з договором про передачу майна (майнових прав);
5) вже 19.09.2020 р. відбулась зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, за наслідками якої у складі учасників Товариства значиться вже кредитор з часткою у статутному капіталі 35 355 263, 52 грн замість боржника.
З такими подіями категорично не погодились інші три учасника ТОВ, які вважають, що навіть за наявності судового рішення та примусового стягнення коштів з четвертого учасника, у будь-якому разі він не мав права відчужити свою частку в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження без пропозиції придбання цієї частки іншими учасниками цього ТОВ.
Тому такі три учасника звернулись до суду з вимогами:
- визнати договір та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства;
- скасувати реєстраційну дію щодо заміни у складі учасників та перевести права покупців на таких учасників.
Переважне право учасників – лише у разі продажу третім особам?
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.
А відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону про ТОВ/ТДВ виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.
Загалом, суди попередніх інстанцій вважають, що:
- відповідно до статей 21, 22 Закону про ТОВ/ТДВ учасники Товариства користуються переважним правом лише у разі укладення договору купівлі-продажу, а не відступлення (відчуження) частки іншим способом, відмінним від продажу (зокрема, коли йдеться про передачу частки учасника в рахунок боргу в межах виконавчого провадження);
- договір про передачу майна (майнових прав у СК ТОВ) в рахунок погашення боргу не є договором купівлі-продажу, оскільки ним не було передбачено сплати стягувачем боржнику коштів за придбання частки, що є істотною умовою договору купівлі-продажу. До речі, варто згадати, що вище ми зазначили про вартість частки у СК ТОВ у розмірі 35 млн грн, яка була передана в рахунок погашення боргу в сумі трохи більше ніж 5 млн грн;
- частка у статутному капіталі Товариства була відчужена за договором про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, укладеного під час виконавчого провадження відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону №1404, а не в порядку звернення стягнення на майно боржника. Тут трохи зупинимось. Справа в тому, що норма ч. 8 ст. 26 Закону №1404 каже про добровільну домовленість боржника зі стягувачем щодо передачі останньому майна або другий варіант – щодо реалізації майна та передачі коштів від продажу стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. Коли ж ми говоримо про звернення стягнення приватним виконавцем на частку у СК ТОВ, то тут вже діють спеціальні норми, передбачені ст. 53-1 Закону №1404, яка прямо відсилає до врегулювання такого випадку безпосередньо самим Законом про ТОВ/ТДВ.
Тому суди вважають, що у випадку домовленості між боржником та стягувачем (кредитором) про передачу частки у СК ТОВ в рахунок погашення боргу з укладення відповідного договору, правило за ст. 20, 22 Закону про ТОВ/ТДВ щодо переважного права учасників на придбання такої частки не працює і ці норми не застосовуються приватним виконавцем.
Багато хто скаже, що цей висновок не має права на існування, оскільки коли йдеться про розподіл часток учасників, зміни складу учасників тощо, то має працювати спеціальний Закон про ТОВ/ТДВ. Норми ж Закону №1404 не є спеціальними та не можуть інакше врегульовувати чи змінювати положення Закону про ТОВ/ТДВ. Адже приписи ч. 6 ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ прямо передбачають право учасників на власний розсуд врегулювати окремі вимоги щодо переважного права учасників. Зокрема, статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом також може бути передбачений обов’язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства.
І тут учасники мають право визначити, що йдеться про всі випадки продажу/відчуження частки третій особі. Яким чином тоді без отримання інформації зі Статуту кредитор та боржник можуть домовитись про передачу частки в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження без попередження про це інших учасників з дотриманням їх права на переважне придбання частки? Тим більше, що виконавче провадження має на меті погасити борг у грошовому еквіваленті, а не передати частку в СК ТОВ такому кредитору. Тож цей борг можуть погасити й інші учасники, викупивши частку чи її частину боржника та сплативши кошти на рахунок приватного виконавця.
Загалом ми категорично не погоджуємось з таким підходом судів до тлумачення переважного права учасників ТОВ/ТДВ, незалежно від того, прописані інші норми у Статуті чи ні. Слід визнати, що Закон про ТОВ/ТДВ є спеціальним законом та положення інщих законів не можуть застосовуватись всупереч приписам спеціальної норми, оскільки це прямо порушує не лише права учасників, а ставить під загрозу бізнес та може призвести до порушення прав третіх осіб-контрагентів такого ТОВ. Тим більше, коли йдеться про частку учасника понад 50% голосів, що нівелює права міноритаріїв як співвласників ТОВ та бізнесу.
І на щастя, відповіді на задані нами питання наразі надав саме ВС, усунувши прогалину в законодавстві.
ВС: переважне право учасників купити не залежить від способу продажу частки
ВС вважає, що договір про передачу майна в рахунок погашення боргу на виконання Закону №1404 не є договором купівлі-продажу. Але до нього та порядку його укладання застосовується аналогічні правила в силу закону, оскільки відповідно до відсильної норми ч. 5 ст. 22 Закону про ТОВ/ТДВ виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до ст. 20 цього Закону.
Отже, учасники товариства мають переважне право на придбання частки не лише при укладенні договору купівлі-продажу, а й у разі звернення стягнення на частку учасника товариства (незалежно від того, за якою саме нормою Закону №1404 відбувається погашення боргу в межах відкритого виконавчого провадження).
Усуваючи прогалину у законодавстві, ВC виходить з того, що у цьому випадку спірне майно було арештовано та передано кредитору в процедурі виконавчого провадження. Передача частки від боржника стягувачу хоч і здійснюється за взаємною згодою, але за своєю суттю, як і примусове зверненням стягнення на майно, є дією, що здійснюється з метою погашення боргу боржника перед кредитором за рахунок його майна в межах виконавчого провадження. На думку ВС, учасники ТОВ/ТДВ повинні мати однакові права, незалежно від того, яким чином відбувається реалізація (передача) майна третій особі: добровільно за згодою боржника чи примусово шляхом продажу на аукціоні (публічних торгах).
Тому у такому разі приватний/державний виконавець, перш ніж погоджувати договір про передачу частки стягувачу, відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону про ТОВ/ТДВ, що застосовується за аналогією закону (ч. 1 ст. 8 ЦКУ) має запропонувати іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку (за ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ) за ціною, що визначається за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону №1404.
Застосування закону у такий спосіб забезпечує дотримання справедливого балансу між учасниками спірних правовідносин. У такому разі не порушуються права кредитора, який отримує суми виторгу на погашення боргу, оскільки його інтерес передусім полягає в отриманні певної грошової суми на виконання рішення суду. Дотримується й переважне право інших учасників, що покликане захистити інтереси в придбанні частки та управлінні Товариством.
Висновок
Учасники ТОВ/ТДВ мають чітко знати та розуміти, що:
- незалежно від того, чи прописані відповдіні положення у статуті чи ні,
- будь-яка реалізація частки учасника третім особам,
- незалежно від обраного способу та договору,
- має відбуватись з обов’язковим дотримання правил щодо переважного права учасників на придбання частки (її частини) іншого учасника товариства.