Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду підтримано висновок суду апеляційної інстанції та позицію ГУ ДПС у Запорізькій області у справі №808/437/16 про те, що здійснення операцій з вивезення товарів до АР Крим не може прирівнюватися до експортних операцій, оскільки податкова адреса покупця не є територія вільної економічної зони «Крим».
Підставою спеціального режиму оподаткування визначено положення пп. 5 п. 12.4 ст. 12 Закону України від 12.08.2014 р. №1636-VІІ «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон №1636-VІІ), відповідно до яких поставка товарів, що мають митний статус українських товарів, з іншої території України на територію вільної економічної зони «Крим» прирівнюються до митного режиму експорту. Оподаткування операцій із ввезення товарів на митну територію України із території вільної економічної зони Крим здійснюється у режимі імпорту і оподатковується у загальному порядку.
Положеннями п. 5.3 ст. 5 Закону №1636-VІІ передбачено, що юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місце знаходження) на території вільної економічної зони «Крим», прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.
Судом апеляційної інстанції установлено, що контрагент позивача є зареєстрованим в Києві, перебуває на податковому обліку та відповідно є резидентом України.
Крім того, судом апеляційної інстанції відзначено, що факт знаходження виробничих потужностей контрагента в м. Армянську (АР Крим) не змінює змісту договорів поставки та не переводить їх в категорію експортних договорів.
З урахуванням встановленого під час судового розгляду цієї справи характеру (виду) господарських операцій позивача з контрагентом-покупцем, а також факт передачі позивачем товарів у власність резидента України на митній території України, що підтверджується підписом представника та печаткою контрагента у видаткових накладних та подальше перевезення цих товарів відповідними перевізниками, яким уповноважені позивачем особи передали товар на умовах СРТ Інкортермс 2000, судова колегія дійшла висновку, що операції позивача з постачання товарів резиденту України на митній території України (п. 185.1, п. 193.1, п. 194.1.1 ПКУ) мають оподатковуватися за основною ставкою у розмір 20 відсотків.
Верховний Суд, беручи до уваги встановлені судом апеляційної інстанції обставини у справі, також зауважив щодо неможливості в один і той же день перевезення товару позивача одним і тим же автомобільним транспортом, здійснення його розмитнення та оформлення в різних областях України одночасно.
Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позову, обґрунтовано виходив з того, що спеціальний режим оподаткування застосовується лише до операцій за участю юридичних осіб, чия податкова адреса визначена на території вільної економічної зони «Крим». Положення Закону №1636-VІІ є взаємопов`язаними та передбачають їх системне застосування.
Касаційний адміністративний суд резюмує, що здійснення господарських операцій на підставі первинних документів, форма яких не відповідає законодавчо встановленим вимогам, позбавляє такі документи ознак офіційності і не може бути підставою для визначення податкових зобов`язань та формування податкового кредиту. Відтак, посилання позивача на положення пп. 5 п. 12.4 ст. 12 Закону №1636-VІІ є неприйнятними.
Відтак, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №808/437/16 касаційну скаргу платника податків залишено без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції від 13.12.2016, якою відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 1,12 млн грн, залишено без змін.
