Коментар до постанови ВС від 23 лютого 2023 року у справі №640/17091/21
Нагадаємо, що якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, до такого платника може бути застосовано адміністративний арешт майна (пп. 94.2.3 ПКУ).
Адміністративний арешт може бути застосовано й у разі, якщо платник податків не допускає до проведення перевірки, проте оскаржує наказ на її проведення.
Щоб зняти арешт рахунків, спір із податківцями часто доводиться вирішувати у суді.
І якщо платник податків таки подав позов щодо оскарження наказу на призначення та проведення перевірки, то строк адмінарешту не підтверджується судом (п. 94.10 ПКУ), а провадження про підтвердження обґрунтованості адмінарешту суд закриває.
Ось така ситуація сталася й у коментованій нами справі.
Зауважимо, що і перша, і апеляційна інстанції наголосили, що заперечення ТОВ законності проведення перевірки, що стало підставою для недопуску до її проведення, свідчить про наявність сумнівів щодо законності дій податкових органів. Але рахунки залишалися арештованими. Чому?
Що каже ДПСУ
На думку органу податківців, ПКУ не містить положень про зупинення дії рішень контролюючого органу про проведення перевірки та про застосування адмінарешту у разі їх оскарження в суді.
Тобто для них спір і сумніви ще не є підставою для розблокування заарештованого майна платника податків. Нехай він спочатку доведе, що наказ на перевірку був незаконним!
А те, що адмінарешт не підтверджується судом лише на підставі звернення платника податків до суду з позовом, на думку податківців, нівелює будь-яку можливість оперативного реагування ДПС на невиконання його законних вимог платником податків.
Мало того, це створює передумови для зловживання наданими платнику податків правами через затягування проведення перевірки шляхом відмови у допуску до її проведення.
Як вважають податківці, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування таких спеціальних заходів, як адмінарешт майна, має підтверджуватися не лише зверненням із відповідним позовом до суду. Мало того, податківці і самі мають право звернутися до суду із вимогою про підтвердження обґрунтованості адмінарешту!
Так, Верховний Суд у постанові від 26.06.2020 р. у справі №280/2993/19 зазначив, що вимоги про підтвердження адмінарешту майна можуть розглядатися як у спеціальному порядку, визначеному ст. 283 КАСУ, так і в загальному. А податковий орган має право обирати порядок звернення до суду, про що обов’язково має зазначатися у позові.
Проте у постанові від 16.12.2020 р. у справі №820/5045/18 ВС наголосив, що після закінчення 96-ти годин з моменту прийняття рішення про накладення адмінарешту майна, встановленого для перевірки його обґрунтованості судом, такий арешт є припиненим в силу закону, що унеможливлює задоволення позовних вимог про підтвердження його обґрунтованості, з огляду на закінчення цього часу.
Отже, незважаючи на наявність у податкових органів права на звернення до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адмінарешту майна, реалізувати таке право він може виключно протягом 96-ти годин.
ВС вирішив відійти від своїх попередніх висновків!
ВС у коментованій нами справі зазначає, що підтвердження обґрунтованості адмінарешту майна платника податків є способом забезпечення збереження поточного майнового становища платника податків.
Але це не може бути ані способом притягнення платника податків до відповідальності, ані способом вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на реалізацію арештованого майна.
У разі створення платником податків перешкод у проведенні податкової перевірки ПКУ встановлює право на застосування адмінарешту майна. Але лише за наявності законних підстав проведення такої перевірки, і коли немає сумнівів у такій законності.
Сам факт відмови у допуску посадових осіб до перевірки вже свідчить про те, що платник податків з нею не погоджується, і можливі три варіанти:
- з мотивів відсутності підстав для її проведення (незаконність наказу),
- з мотивів неналежного оформлення відповідного наказу чи невчинення посадовими особами обов’язкових дій перед початком проведення перевірки (невручення відповідного наказу, непред’явлення службових посвідчень, неналежне їх оформлення тощо),
- з інших причин.
Втім, адмінарешт не може ставитися у пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення перевірки. Крапку у спорі має поставити суд.
Тут ВС певним чином погодився із ДПСУ: одного факту позову недостатньо.
І ще, якщо платник таки подав позов до суду і суд взяв його до розгляду, це не призводить до неможливості розгляду судом заяви органу ДПС про обґрунтованість адмінарешту.
Таким чином, ВС вирішив відійти від попередніх висновків і сформулював новий висновок.
Увага! У справах за заявою ДПС про підтвердження обґрунтованості адмінарешту заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають в оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу під час її проведення, не можуть розглядатися як підстава для відмови у розгляді справи про обґрунтування адмінарешту.
Як діятиме суд під час аналізу законності адмінарешту
Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адмінарешту майна платника податків:
- суд здійснюватиме оцінку обґрунтованості рішення органу ДПС щодо адмінарешту майна платника податків – шляхом перевірки наявності підстав для прийняття рішення про адмінарешт та правильності дій платника податків у недопуску податкового органу до перевірки;
- оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин належності застосування адмінарешту. Проте це не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адмінарешту майна платника податків.
ВС вважає, що обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах за заявами податкових органів про підтвердження адмінарешту.
Як діяти платнику податків у разі арешту майна податківцями
Юристам відтепер додасться роботи, адже цього разу ВС наголошує на такому порядку дій для оскарження наказу на перевірку та застосування адмінарешту майна за недопуск до перевірки:
- платник податків до початку перевірки вирішує самостійно з урахуванням вимог ПКУ, чи допускати податковий орган до перевірки, чи ні. У разі недопуску податковий орган складає акт, яким засвідчує факт відмови (п. 81.2 ПКУ),
- у подальшому – платник податків може оскаржити наказ на перевірку (строк для оскарження наказу – 6 місяців (ч. 2 ст. 122 КАС),
- податковий орган, своєю чергою, може звернутися до суду за підтвердженням обґрунтованості адмінарешту – але лише протягом 96 годин. Тому часто податківці встигають подати заяву до суду раніше, і не факт, що справа про оскарження наказу вже буде на розгляді в суді,
- незалежно від того, чи подав платник податків позов до суду про оскарження наказу на призначення та проведення перевірки, такому платнику доведеться доказувати правомірність недопуску до перевірки – в суді у справі про обґрунтованість адмінарешту часу буде обмаль!
Втім, рішення суду, яким буде відмовлено в обґрунтуванні адмінарешту, може стати у пригоді під час розгляду справи про оскарження наказу на перевірку у разі недопуску до її проведення.
Адже у такому рішенні суд має обґрунтувати відмову податковому органу та визнання незаконності адмінарешту через певні події чи факти, які платник податків може використовувати як аргументи у своїй справі.
Тому, зрозуміло, що справу щодо обґрунтованості адмінарешту платнику податків краще виграти, і варто уважніше підходити до складення заперечень до суду у цій справі.
Важливо! ВС знову звертає увагу на те, що за наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адмінарешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.
Тобто програш податківцям в одній справі не означає, що адмінарешт не буде знятий, доки перевірку не буде проведено. Але в такому випадку він буде знятий вже коли буде виграно другу справу і лише якщо платник податків звернеться до суду знову із заявою про припинення такого арешту на підставі позитивного судового рішення.