Коментар до Постанови Великої Палати ВС від 01.03.2023 р. у справі №522/22473/15-ц
Ситуація із практики: засновник ТОВ – юрособа (нерезидент) звернувся до суду з позовом про визнання недійсними правочини з продажу нерухомості. Які, на його думку, були укладені з перевищенням наданих ним (як засновником) повноважень керівнику (іншим посадовим особам) та без згоди засновника (без прийняття ним відповідного рішення/протоколу загальних зборів).
Зі слів керівника ТОВ, всі договори укладались на підставі Статуту та протоколу 1 установчих зборів засновників від 24.04.2007 р. Вказаним протоколом, щоправда, не оформлялось рішення щодо відчуження майна підприємства, а лише підтверджено право керівника товариства здійснювати діяльність відповідно до Статуту.
Що прописано у Статуті?
У Статуті ж ТОВ було передбачено таке:
- у пп. 7.3.6 п.7.3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів товариства віднесено, зокрема, попереднє затвердження правочинів, що укладаються від імені товариства щодо купівлі-продажу чи відчуження будь-яким іншим чином нерухомості та/або земельних ділянок та/або інших основних засобів, надання будь-якого майна чи майнових прав товариства в заставу чи використання їх іншим чином як засобу забезпечення виконання зобов`язань, отримання будь-яких позик, кредитів, надання будь-яких порук, гарантій. При цьому учасники товариства, шляхом прийняття відповідного рішення, можуть надавати директору товариства або іншій уповноваженій особі повноваження на укладення певних правочинів, вказаних у цьому пункті, без попереднього погодження зборами учасників;
- згідно з п. 7.11 Статуту ні директор, ні інші посадові особи товариства, ні головний бухгалтер не мають права укладати та підписувати від імені товариства правочини, для укладання яких необхідне попереднє погодження або рішення загальних зборів учасників, або документи, спрямовані на їх виконання, без попереднього погодження чи отримання відповідних рішень, виданих у зв’язку з такими правочинами зборами учасників.
Водночас слід зазначити, що всі укладені договори купівлі-продажу були посвідчені нотаріусами, а відомості про такі операції (право власності на об’єкти нерухомого майна) внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками з Реєстру. Тобто законними чи ні були дії керівника, але угоди були оформлені відповідно до вимог закону.
ЮО-засновник вважає, що за відсутності рішення загальних зборів про окреме погодження кожного із правочинів з нерухомістю це призвело до порушення прав засновника.
Укладені договори без згоди засновника не порушують його прав!
Суд першої інстанції, уважно вивчивши Статут та його положення, все ж таки звернув увагу на відсутність права засновника оспорювати правочини, укладені керівником від імені юрособи, засновником якої він є.
Підписання спірних договорів особою без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника.
Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов’язки юридичної особи (ст. 239 ЦКУ).
Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які не мають права діяти від імені товариства. Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Підписання договору особою від імені товариства з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.
Апеляція цілком погодилась з такими висновками та додала, що на сьогодні існує чітка та послідовна судова практика Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості учасника (акціонера) звертатися з позовом в інтересах господарського товариства, крім випадків, визначених законом, оскільки укладення спірних договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства.
Права засновників не безмежні
Велика Палата ВС погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, проте вважає за необхідне розмежовувати звернення учасника до суду від свого імені і звернення від імені товариства.
Законом не передбачено повноваження єдиного учасника товариства або учасника з вирішальним контролем (тобто учасника, який володіє часткою у статутному капіталі товариства, яка дозволяє без урахування волі інших учасників ухвалювати рішення з питань діяльності товариства) звертатися з позовом з будь-якого предмета від імені товариства на захист його прав (крім випадків, передбачених ч. 1, 2 ст. 54 ГПК). Велика Палата Верховного Суду вважає, що такий учасник здатен забезпечити призначення виконавчого органу, який сумлінно здійснюватиме свої повноваження, зокрема звертатиметься від імені товариства з позовами, які є необхідними для захисту прав товариства.
Водночас ВС вважає, що звернення учасника господарського товариства до суду з позовом про визнання недійсним вчиненого товариством правочину є можливим, зокрема, якщо учасник господарського товариства доведе існування у нього перешкод у зміні виконавчого органу товариства (рейдерське захоплення активів чи документів товариства, протидія інших учасників та посадових осіб товариства) та ризиків неможливості ефективно захистити права у випадку затримки з поданням позову (ризики подальшого відчуження чи обтяження майна, закінчення позовної давності тощо).
Щодо захисту права на отримання прибутку, то засновник, окрім відсутності згоди на укладення правочинів купівлі-продажу нерухомості, нарікав і на те, що його позбавлено права на отримання дивідендів, оскільки кошти на рахунок ТОВ, засновником якого він є, так і не надійшли.
Ці доводи також були відхилені Великою Палатою ВС, оскілки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦКУ учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства й одержувати його частину (дивіденди).
Указане положення цивільного законодавства означає, що учасник товариства уповноважений брати участь у вищому органі товариства при вирішенні ним питання про розподіл прибутку, у т. ч. при вирішенні питання про виплату за рахунок прибутку дивідендів учасникам. Зазначене повноваження не є суб’єктивним правом на одержання дивідендів, і таке повноваження належить учаснику в силу закону, тобто незалежно від вирішення спору у справі, що переглядається. Лише у разі прийняття товариством (в особі вищого органу) рішення про виплату учасникам дивідендів у певному розмірі, яке є одностороннім правочином товариства, спрямованим на виникнення прав учасників товариства, в учасників виникає суб’єктивне право - вимоги до товариства щодо сплати сум дивідендів у визначеному рішенням товариства розмірі.
Якщо керівник діє всупереч інтересам Товариства
Велика Палата ВС також надає поради, як діяти в ситуації, коли проведення реєстраційних дій щодо зміни керівника Товариства ускладнено – зокрема, виникає ситуація, коли вся необхідна для цього документація (у т. ч. Статут, виписка про реєстрацію тощо) протиправно утримується керівником ТОВ та не передається на вимогу засновника.
По-перше, для державної реєстрації зміни відомостей про керівника юридичної особи подається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору відповідна реєстраційна картка та примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи. Ані подання Статуту, ані виписки, ані інших документів для державної реєстрації зміни керівника юрособи законом не вимагається.
По-друге, якщо керівник ТОВ діє всупереч інтересам цього Товариства, то засновник може в будь-який час припинити його повноваження або тимчасово відсторонити від виконання повноважень (ч. 3 ст. 99 ЦКУ) та призначити керівником або тимчасово виконувачем обов’язки керівника іншу особу.