Коментар до Постанови ВС від 22.05.2023 р. у справі №260/1851/22
Ситуація з практики: з 14.03.2022 р. громадянин був призваний на військову службу у зв’язку з мобілізацією згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію», яку проходить у військовій частині (номер у судовому рішенні не вказаний). Втім, невдовзі наказом Мінекономіки від 29.03.2022 р. №604-22 громадянина було заброньовано на період мобілізації та на воєнний час, чим, відповідно, надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців.
Постає запитання, на яке суди мають надати відповідь: чи підлягає військовослужбовець, який є заброньованим після призову на військову службу, звільненню з військової служби на виконання наказу Мінекономіки?
Підстави та обставини бронювання
Громадянин є засновником та директором товариства з обмеженою відповідальністю «Н».
Наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 14.03.2022 р. за №7 громадянина як солдата запасу призначено водієм 1 відділення 5 взводу охорони 3 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини. 17.03.2022 р. у військовій частині він прийняв військову присягу.
Наказом Міністерства економіки України від 29.03.2022 р. №604-22 було заброньовано працівників кількох підприємств, серед яких і ТОВ «Н», на період мобілізації та на воєнний час військовозобов’язаних, які працюють у зазначених суб’єктів господарювання, за списком, наданим Мінекономіки, крім військовозобов’язаних, які мають дефіцитні для Збройних Сил України військово-облікові спеціальності згідно з листом Міністерства оборони України від 11.03.2022 р. №220/1469, а також громадян України, які не проходили військову службу, згідно з листом Міністерства оборони України від 27.03.2022 р. №220/1960. Цим наказом Мінекономіки надало заброньованим відстрочку від військової служби під час мобілізації на 6 місяців.
08.04.2022 р. було подано звернення до Адміністрації державної спеціальної служби транспорту МОУ щодо звільнення з військової служби у зв’язку із бронюванням та виконання наказу Мінекономіки від 29.03.2022 р. №604-22.
Проте на звернення представника військового до Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України було отримано відмову у звільненні громадянина з військової служби. Також від військової частини надійшов лист щодо питання відстрочки, де зазначено, що питання з надання відстрочки від призову під час мобілізації у воєнний час є виключною компетенцією районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
А отже, громадянин звернувся до суду та просив зобов’язати військову частину звільнити його з військової служби.
Звільнення чи відстрочка – які наслідки бронювання?
Суд першої інстанції наголосив, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час. Разом з тим ст. 1 Закону №2232 надано визначення поняттям «військовозобов’язаний» та «військовослужбовець», де військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу, а військовозобов’язаними відповідно є особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань.
Втім, громадянина заброньовано за ТОВ «Н» на період мобілізації та на воєнний час лише наказом від 29.03.2022 р., тобто вже після того, як наказом командира військової частини від 14.03.2022 р. №7 його призначено до військової частини.
Отже, громадянин на дату прийняття Міністерством економіки України наказу щодо бронювання військовозобов’язаних вже був військовослужбовцем. І підстав для звільнення від військової служби немає.
Апеляційна інстанція цілком підтримала суд першої інстанції та додала, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями за змістом та підставами. При цьому бронювання осіб є підставою для відстрочки від призову військовозобов’язаних на період мобілізації на військову службу під час воєнного стану, а не звільнення з військової служби військовослужбовців, призваних на військову службу під час проведення мобілізації.
Водночас перелік підстав за п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232 для звільнення мобілізованих осіб з військової служби під час воєнного стану є вичерпним.
Важливо! Відповідно до п. 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві ЗСУ за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Однак громадянин під час проходження військової служби не звертався до військової частини з відповідним рапортом про звільнення з військової служби із зазначенням підстав звільнення.
Бронювання після призову – не підстава для звільнення від військової служби!
Справді, відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану, зокрема, через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Водночас метою бронювання є забезпечення належного функціонування під час воєнного стану підприємств, установ, організацій, які задовольняють потреби ЗСУ. А громадянин, хоча і є військовозобов’язаним на дату бронювання, все ж таки потрібен державі саме у його роботі на посаді директора ТОВ «Н» і створенні продукції вітчизняного виробництва, яка використовується у важкій промисловості, сільському господарстві та в оборонно-промисловому комплексі.
Але ВС заявив, що бронювання не звільняє від військової служби, а лише відстрочує її. Тож перервати службу, яка вже почалася, на підставі бронювання не можна.
У зв’язку з цим виникла необхідність визначити поняття «відстрочка від призову» та «звільнення з військової служби» під час мобілізації.
Предметом регулювання ст. 23 Закону №3543 є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Абзац другий ч. 1 цієї статті передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому КМУ.
Стаття 24 Закону №3543 визначає мету бронювання військовозобов’язаних. За її змістом бронювання військовозобов’язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.
Згідно з ч. 1, 2 статті 25 Закону №3543 бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі військовозобов’язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві. Організація, порядок, обсяги та переліки посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Таким чином, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби під час мобілізації є різними поняттями і ґрунтуються на положеннях різних інститутів військового права.
За колом осіб бронювання стосується тільки військовозобов’язаних і є для них підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Своєю чергою, звільнення з військової служби стосується військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.
Отже, за змістом і метою бронювання військовозобов’язаних осіб не стосується правовідносин, пов’язаних зі звільненням військовослужбовців із військової служби.
Тому факт бронювання військовозобов’язаної особи після її призову на військову службу не може розглядатися як поважна причина для її звільнення з військової служби під час воєнного стану на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232 через «інші поважні причини».
Таким чином, ВС вирішив, що оскільки громадянин був призваний на військову службу 14.03.2022 р. під час мобілізації в умовах воєнного стану, то він втратив статус військовозобов’язаної особи і набув статусу військовослужбовця, а отже, наказ Мінекономіки від 29.03.2022 р. про його бронювання не є підставою для звільнення з військової служби.