Розглянемо останню судову практику щодо застосування окремих положень трудового законодавства з оплати праці та збереження середнього заробітку мобілізованих працівників.
Середній заробіток мобілізованих працівників
У постанові ВС від 28.06.2023 (у справі №753/12209/22), суд встановив, що наказом працівника увільнено від роботи з 24.02.2022 у зв’язку з призовом зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.
А далі, і теж наказом, йому було скасовано нарахування та виплату середнього заробітку на період його призову зі збереженням місця роботи та посади з 01.08.2022.
Під час видачі цього наказу роботодавець керувався Законом від 01.07.2022 №2352-IX, яким було скасовано нарахування середнього заробітку працівникам, увільненим від роботи на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП. Це, своєю чергою, виключає нарахування і виплату працівникові середнього заробітку на період проходження ним служби у ЗСУ.
Втім, чи стосується це працівників, які були призвані до прийняття змін до ч. 3 ст. 119 КЗпП? Це і стало причиною спору, який розглядався у суді.
Нагадаємо, що Законом №2352, який набрав чинності з 19.07.2022, було внесено зміни, й у ч. 3 ст. 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
Суди попередніх інстанцій вважали, що обов’язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набрання чинності цим Законом – до 18.07.2022. З 19.07.2022 правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.
ВС наголосив, що, звільнивши з 19.07.2022 роботодавців від обов’язку з виплати щомісячного забезпечення мобілізованим працівникам, КМУ 28.02.2022 прийняв постанову №168, згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.
Враховуючи наведене, суди вважають, що з моменту набрання чинності Законом №2352 відсутні правові підстави для збереження середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності цим Законом.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи вищенаведений принцип, приписи ч. 3 ст. 119 КЗпП у новій редакції застосовуються саме з 19.07.2022, проте поширюються на відносини, які були в період часу після набрання чинності вказаною нормою права та діяли на дату набрання чинності Законом №2352.
Важливо! Принагідно зауважимо, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища у державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.
Таким чином, роботодавцем не порушено норми ст. 58 Конституції України та ЦКУ щодо незворотності дії Закону в часі та правомірно припинено нарахування і виплати середнього заробітку призваному працівнику з 19.07.2022.
Втім, попри наведене вище, на багатьох підприємствах є працівники, призвані на службу до лав ЗСУ ще у січні 2022 року, тобто ще до початку повномасштабного вторгнення. Про них йдеться в іншій справі.
Чи поширюється дія Закону №2352 на працівників, мобілізованих до початку дії воєнного стану?
ВС у постанові від 14.09.2023 (у справі №332/1195/23), розглядав таку ситуацію.
Працівник ПрАТ 12.01.2022 був призваний на військову службу та уклав контракт з Міноброни про проходження військової служби строком на три роки.
Розпорядженням від 19.01.2022 роботодавець зберігав за цим працівником робоче місце і середній заробіток. Тобто планувалося, що середній заробіток у працівника буде з 12.01.2022 все три наступні роки на час військової служби за контрактом.
Але розпорядженням від 18.07.2022 до вказаного наказу було внесено зміни, та слова «і середній заробіток» виключено. Отже, з 19.07.2022 працівникові було припинено нарахування середньої заробітної плати. Хоча сам працівник повідомлень від роботодавця не отримував, з розпорядженням від 18.07.2022 ознайомлений не був.
Проте суди вирішили, що й за таких обставин вони не вбачають порушень з боку роботодавця. Адже між працівником та роботодавцем виникли триваючі правовідносини зі збереження середнього заробітку на час проходження військової служби в особливий період, тому норму статті 58 Конституції України не можна розуміти в тому сенсі, що новими законами неможливе скасування чи погіршення прав та соціальних чи трудових гарантій громадян.
Таким чином, із набранням чинності Законом №2352 щодо призваних працівників, у т. ч. під час мобілізації, на особливий період, з 19.07.2022 роботодавця звільнено від обов’язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.
Призупинення трудового договору із мобілізованим працівником
В іншій справі №303/7508/22 (постанова ВС від 18.10.2023), відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з роботодавця на користь працівника середнього заробітку починаючи з 10 травня 2022 року по день звільнення з військової служби, врахувавши факт призупинення трудового договору з цієї дати на момент його призову на військову службу, суд виходив із того, що на час проходження військової служби за ним зберігається робоче місце та посада, оскільки:
- наказ про призупинення дії трудового договору з 01.05.2022 у судовому порядку не скасований.
- трудові відносини не припиняються, а неотриманий середній заробіток за час проходження військової служби підлягає відшкодуванню державою, що здійснює військову агресію проти України відповідно до положень ч. 3 ст. 13 Закону №2136, які й підлягають застосуванню на момент запровадження в Україні воєнного стану та мають пріоритетне значення у порівнянні з нормами КЗпП.
Мобілізація педагогів – лише зі збереженням середнього заробітку
Щодо педагогічних чи науково-педагогічних працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, суди все ж таки зберегли попередній середній заробіток, навіть незважаючи на зміни, внесені до ч. 3 ст. 119 КЗпП – йдеться про зміни щодо збереження лише місця роботи і посади без збереження середнього заробітку з 19.07.2022, що стосуються багатьох працівників, призваних до лав ЗСУ.
ВС у справі №718/209/23 (постанова від 16.10.2023) наголосив, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) запровадження воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпП, а також ч. 1 ст. 53 і ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 54 і ч. 3 ст. 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», ч. 2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Зокрема, у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту»).
Таким чином, за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток.
Точніше, зберігався на момент, який було розглянуто у зазначеній справі. З 34 грудня 2023 року діє Закон №3494, який це збереження скасував. Про це йдеться і в листі МОН від 28.12.2023 №1/20501-23.
