Коментар до Постанови від 09.04.2024 у справі №160/7966/22
Дистанційна робота в Україні набирає обертів. Водночас постає питання щодо міграції працівників та фінансової допомоги з організацією переїзду. Що як роботодавець не просто дозволить працювати віддалено, а й оплатить вартість проживання за місцем, звідки працівник працюватиме? Чи не виникне у працівника оподатковуваний дохід?
ВС вважає, що ні. Розповімо про те, як суд дійшов такого висновку, на реальному прикладі.
Зміст справи
Директор ТОВ певний час проживав у готелі, де працював віддалено та мав постійний зв'язок із підприємством та працівниками. За послуги, надані з проживання, ТОВ сплачувало кошти безпосередньо власнику-юрособі (ПАТ).
Податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.10.2017 по 31.03.2021.
За результатами перевірки складено акт, де, серед іншого, сплачені суми за туристичні послуги були визнані додатковим благом директора. При цьому ТОВ мало не лише нарахувати ВЗ та ПДФО, а й відобразити сплачені суми у розрахунку за формою №1-ДФ.
Спроби ТОВ обґрунтувати витрати на проживання директора підприємства в готелі здійсненням господарської діяльності, оскільки в готелі було створено віддалене робоче місце директора, не були прийняті судом першої інстанції.
Адже, згідно з повідомленням про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, ТОВ використовує у господарській діяльності лише офісне приміщення за відповідною адресою.
Повідомлення за формою №20-ОПП про наявність інших приміщень, які використовуються в господарській діяльності ТОВ, до контролюючого органу не було подане.
Крім того, відсутні докази, що в період перебування в готелі директор підприємства перебував у відрядженні, а також не надані інші документи, які б підтверджували службову необхідність користування особою, зазначеною в акті перевірки, послугами готелю.
При цьому отримувачем (замовником послуг), зокрема згідно з наданими заявками на бронювання, – є саме директор із зазначенням його паспортних даних.
Також податковим органом в Акті перевірки зазначено, що ТОВ подало податкові розрахунки за формою №1-ДФ з недостовірними відомостями, а саме не відображено:
- надання за договорами позики поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства за ознакою «197»,
- отриманий дохід директора ТОВ у вигляді додаткового блага за ознакою доходів «126» у загальній сумі 1 835 778,48 грн.
Проживання в готелі не є додатковим благом
Щодо витрат на готельні послуги, які не пов’язані з фінансово-господарською діяльністю ТОВ у зв’язку зі створенням та забезпеченням директору віддаленого робочого місця, то ВС погоджується з таким.
Приписами п. 1.4 Порядку №1588 визначено, що платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування й об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.
Приписами п. 8.4 Порядку №1588 визначено, що повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
Однак недотримання вказаних вимог цього Порядку не може свідчити про те, що діяльність керівника, яка відбувалася не за місцезнаходженням юридичної особи (чи іншим місцем провадження госпдіяльності, про використання якого подано повідомлення за формою №20-ОПП), не пов’язана з господарською діяльністю останньої.
Судами береться до уваги, що утворення віддаленого робочого місця не заборонено законодавством. А в умовах пандемії коронавірусу це ще набуло практичного і поширеного використання!
За таких обставин суд виходить з того, що має бути застосований найбільш сприятливий підхід, якій забезпечує реалізацію платником податків своєї господарської діяльності. Тож став на бік платника податків та вважає, що оплата готельних послуг (безпосередньо ТОВ – власнику готелю) не є додатковим благом директора ТОВ.
Відображення доходів за ознаками «126» та «197»
ВС наголосив, що згідно з абз. «а», «е» пп. 164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, вартість використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 цієї статті.
Відповідно до пп. 168.1.2, п. 168.3 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст. 167 цього Кодексу.
Розрахунок податкових зобов’язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).
Щодо поворотної фіндопомоги, то відповідно до пп. 165.1.31 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Податковий орган встановив, що ТОВ подало податкові розрахунки з недостовірними відомостями: не відображено надання поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства за ознакою «197», не відображено виплату працівникам підприємства; не відображено отриманий дохід працівника підприємства у вигляді додаткового блага за ознакою доходів «126».
Приписами п. 176.2 ПКУ визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Також суд зазначив, що ознака доходів фізичних осіб з кодом «197» почала діяти з 01.07.2020, а отже, неможливо було поставити ознаку доходів фізичних осіб з кодом «197» у податкових розрахунках за IV квартал 2018 року та у I кварталі 2019 року.
Щодо відображення у розрахунку доходу за ознакою доходів «126», то оскільки готельні послуги директора не є додатковим благом, відображати їх у розрахунку не було потреби.
