Правова озиція ВС у справі від 30.04.2024 №160/6248/19
Незважаючи на скорочення видів діяльності, які потребують отримання ліцензії все ж таки в деяких випадках без неї не обійтися. Щоб отримати ліцензію, потрібно відповідати низці ліцензійних умов. Але виконувати їх слід і після отримання ліцензії, а порушення ліцензійних умов може призвести до втрати (анулювання) ліцензії.
Зазвичай це виглядає таким чином: контролюючий орган проводить перевірку, встановлює факт порушення ліцензійних умов і вимагає їх усунення. Якщо у зазначені у приписі терміни порушення не буде усунене, ліцензія анулюється.
Але чи впливає на рішення контролюючого органу факт наявності або відсутності повторних порушень протягом строку, встановленого для усунення порушень? Це питання стало предметом судового спору, який був розглянутий у коментованій справі.
Зміст справи
НКЦПФР було анульовано ліцензію на провадження господарської діяльності з двох підстав. Підставами для анулювання ліцензії стали два документи:
1) акт про повторне порушення ліцензіатом законодавства та
2) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності.
Обидва акти вказані у постанова про анулювання ліцензії.
Але ТОВ-порушник зазначило, що повторність порушення сама по собі не може бути підставою для анулювання ліцензії.
Отже, виникло запитання: що таке повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов та чи може це бути підставою для анулювання ліцензії?
Що каже закон?
Фактично на сьогодні ми маємо один основний Закон про ліцензування, яким серед підстав для анулювання ліцензії повністю або частково (п. 2, 6 ч. 12 ст. 16 Закону №222), зазначені, зокрема:
- акт про неусунення ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення;
- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення таким ліцензіатом протягом року з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення однієї або більше вимог ліцензійних умов, щодо яких було видане таке розпорядження.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону №222 анулювання ліцензії повністю або частково - позбавлення суб’єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.
Вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про анулювання ліцензії наведений у ч. 2 ст. 16 Закону №222, у т.ч. і в частині повторності порушення ліцензіатом ліцензійних умов з визначенням терміна «повторне порушення».
Відповідно до ч. 13 ст. 16 цього ж Закону акти, передбачені п. 6 ч. 12 (повторне порушення), мають містити викладення фактів порушення законодавства, їх обґрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом відповідних ліцензійних умов, – посилання на конкретні пункти ліцензійних умов.
Що сказав суд?
Суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ повторно вчинило порушення законодавства щодо ринку цінних паперів після застосування санкцій за аналогічне порушення. І що було встановлено факт невиконання розпорядження про усунення попередніх порушень ліцензійних вимог.
Постанови про застосування санкцій та розпорядження про усунення ліцензійних умов є чинними та не скасовані ані комісією (у цьому випадку – Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування), ані в судовому порядку.
Водночас фактично матеріалами справи підтверджено лише обставини, викладені в акті про невиконання ТОВ у повному обсязі розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувану постанову про анулювання ліцензій ТОВ прийнято без дотримання принципу обґрунтованості рішення суб’єкта владних повноважень, суть якого полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин та на оцінці усіх фактів, що мають значення для прийняття рішення.
Закон про ліцензування є спеціальним законом
ВС зазначає, що в цій справі визначальним є правильність застосування норм п. 6 ч. 12 ст. 16 Закону №222.
Закон №222 регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів госпдіяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як діяльність з надання фінансових послуг та професійна діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, ліцензування якої здійснюють НБУ та НКЦПФР відповідно до окремих законів.
Отже, Закон №222 є спеціальним Законом у сфері ліцензування видів діяльності.
При цьому професійна діяльність на ринку цінних паперів ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом №448.
Отже, у правовідносинах, щодо яких виник спір у коментованій нами справі, анулювання ліцензії є відповідальністю за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності, і відповідальність має застосовуватись відповідно до норм Закону №222.
За статтею 16 цього Закону ліцензію може бути анульовано на підставі, зокрема, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, чи акта про повторне порушення ліцензіатом умов з урахуванням визначеним Законом №222 повторності порушення.
Тоді як Закон №448 не містить визначення поняття повторного порушення ліцензійних умов у сфері ЦП.
Що це означало для коментованої справи?
У цій справі анульовано ліцензію з двох самостійних підстав:
- невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;
- повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов.
За правопорушення на ринку цінних паперів до юросіб застосовують фінансові санкції, а також анулюють дії ліцензії, виданої НКЦПФР. Отже, законодавцем надано НКЦПФР право анулювання дії ліцензії згідно із Законом №448 та ліцензійних умов.
При цьому виключні підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензії, однією з яких є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, і вказана норма не містить альтернативних видів відповідальності за таке порушення.
Також для анулювання ліцензії наявності повторного порушення ліцензійних умов не потрібно, а достатньо встановити факт невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.
Тому незважаючи на те, що одну з підстав анулювання ліцензії і було оскаржено, на думку ВС, вона і не була потрібна. Рішення про анулювання ліцензії залишилося чинним.
Від редакції.
З періоду, який розглядався у коментованій справі, Закон №222 зазнав змін. Серед них, зокрема, і те, що акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження виду господарської діяльності (частини виду господарської діяльності) є підставою для часткового або повного зупинення ліцензії строком не більше ніж на два місяці з дня набрання чинності рішенням про зупинення дії ліцензії повністю або частково (ч. 2, 6 ст. 16 Закону №222).
І лише акт про неусунення ліцензіатом протягом строку повного або часткового зупинення дії ліцензії підстав, що стали причиною для її повного або часткового зупинення, може бути підставою для анулювання ліцензії повністю або частково.
Втім, положення щодо повторності порушення як підстави для анулювання змін не зазнало.
Тому, по суті, висновки ВС у коментованому нами рішенні мають право на існування і тепер. Якщо буде встановлено факт невиконання вимог органу ліцензування протягом строку зупинення ліцензії, останню може бути анульовано незалежно від наявності чи відсутності повторного порушення ліцензійних умов.
