Правова позиція ВС у справі від 30.04.2024 №910/6474/20
Коли комітент укладає договір комісії на продаж товарів, то він розраховує на отримання певної суми виручки. І коли цю суму не отримує, виникає спір. Причому спір може виникнути навіть у разі порушення зобов’язань перед покупцем, як це було у коментованій справі.
Зміст справи
У 2018 році два державних підприємства уклали договір комісії на продаж товару. Проте комісіонером всупереч договору комісії не було виконано обов’язок щодо перерахування вартості реалізованої продукції, наданої комітентом.
Предметом спору стала недоплата суми у розмірі 49 250,00 дол. США, що комітент вважає неправомірним заниженням ціни продажу товару, переданого на комісію. Тоді як ця сума є штрафними санкціями, утриманими покупцем товару за несвоєчасне постачання товарів. А винен у цьому власник товару (фактично – йдеться про прострочення постачання комітентом комісіонеру). Та, незважаючи на вину, штрафні санкції комітенту не сподобалися і він вимагав від комісіонера доплатити йому ці кошти за власний рахунок.
У травні 2020 року комітент звернувся до суду за стягненням з комісіонера цієї суми, а ще і штрафу (та пені!) за несвоєчасне здійснення розрахунку за реалізацію товару, переданого на комісію.
Що було сказано в договорі комісії
За договором комісії комісіонер зобов’язується виконати доручення на умовах, найбільш вигідних для комітента.
Комісіонер зобов’язується за дорученням та за рахунок комітента здійснити необхідну передконтрактну роботу та укласти контракт з покупцем на умовах, передбачених цим договором.
У термін протягом 10 робочих днів з дня виконання зобов’язань надати комітенту звіти комісіонера, а також копії документів, що його підтверджують, завірених печаткою комісіонера.
Протягом 10 днів з дати підписання контракту з покупцем надати комітенту завірену копію підписаного контракту з покупцем (нерезидент).
Отримані грошові кошти за укладеним з покупцем-нерезидентом контрактом, за винятком комісійної плати комісіонеру та витрат комісіонера, перераховуються комісіонером комітенту протягом 10 днів з моменту надходження коштів від покупця на його рахунок, але не пізніше 90 календарних днів після підписання акта приймання-передачі.
Сторони погодили, що перерахування грошових коштів за цим договором відбуватиметься у валюті контракту.
Комісіонер відповідає за вибір покупця товару
Згідно з положеннями ст. 1011, 1014 ЦКУ комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що зазвичай ставляться.
Ще однією особливістю договору комісії є відповідальність комісіонера перед комітентом за невиконання третьою особою договору у разі, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або якщо комісіонер доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки (ст. 1016, 1017 ЦКУ).
При цьому комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.
Щодо звіту комісіонера, то відповідно до приписів ст. 1022 ЦКУ він надається комітенту після вчинення правочину разом з передачею всього одержаного за договором.
Оскільки законодавством не передбачено форму та зміст звіту, його реквізити, сукупність та наповненість можуть узгоджуватися сторонами. Такий звіт може мати значення документа первинного обліку, передбаченого ст. 9 Закону про бухоблік. Але у будь-якому разі не змінює змісту правовідносин сторін, якщо сторони не надають такому звіту статус додатка до договору, що відповідно має бути обумовлено сторонами у договорі.
Що сказав суд
Суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на важливі моменти:
- у листі НБУ від 12.12.2022 №40-0007/85939 зазначається, що «надання коштів комісіонером комітенту з метою відшкодування суми валютної виручки, що має надійти від нерезидента-покупця товару за зовнішньоекономічним контрактом, укладеним комісіонером з метою продажу товару комітента, не відповідає правовій природі договору комісії». Норми валютного законодавства «не передбачають можливості купівлі іноземної валюти для проведення вищевказаних розрахунків на території України»;
- спір стосується стягнення з комісіонера заборгованості за договором комісії у вигляді грошових коштів, отриманих за товар. Проте фактично ці кошти були утримані покупцем за контрактом (у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне постачання товару) і комісіонером не отримувалися;
- прострочення оплати продукції допустив покупець, а комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента;
- кошти, які комісіонер передає комітентові, не є формою розрахунків між сторонами договору комісії. Натомість комісіонер лише передає комітентові і так вже належне останньому майно (у цьому випадку – це грошові кошти, отримані від покупця).
Різниця в ціні чи штраф?
Коли ми говоримо про зобов’язання комісіонера вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок, то зміст вказівок комітента складають умови правочину, який повинен вчинити комісіонер, зокрема про сторони, ціну товару, порядок оплати тощо. Закон не покладає на комітента обов’язку давати комісіонеру детальні вказівки, водночас комісіонер хоча і наділений свободою у виборі способів та порядку доручення, але обмежений обов’язком виконати доручення відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що, як правило, ставляться.
Приписи ст. 1014, 1016, 1017 ЦКУ не регулюють питання відповідальності комісіонера за невчасну передачу отриманих від покупця коштів комітентові. Втім, керуючись загальними положеннями господарського законодавства, сторони у договорі комісії мають право передбачати різні види відповідальності за порушення зобов’язань сторін за таким договором.
Водночас наведені норми ЦКУ безпосередньо не пов’язують відповідальність комісіонера з наявністю чи відсутністю вини у його діях (бездіяльності) та/або діях (бездіяльності) третьої особи.
Єдиними двома винятками, коли це загальне правило не застосовується, є
- необачність комітента при виборі третьої особи (контрагента), з якою укладається договір, або
- наявність делькредере – поруки комісіонера перед комітентом за виконання правочину, укладеного комісіонером з третьою особою.
Однак суди встановили, а сторони договору комісії не заперечували, що грошові кошти за продукцію, поставлену за контрактом з нерезидентом у межах виконання доручення комітента, після отримання їх комісіонером від покупця були перераховані комітенту трьома платежами, проте вже після закінчення строку за договором комісії. Комісіонер мав обов’язок перерахувати комітенту саме кошти, які надійшли від покупця товару, а не власні кошти.
Окрім того, ВС наголошує, що недоотримана сума в розмірі 49 250,00 доларів США не може вважатися різницею між комісійною ціною та ціною продажу. Відповідно до ч. 3 ст. 1017 ЦКУ комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.
Якщо для відступу від вказівок комітента потрібний був попередній запит, комісіонер має також довести, що він не міг попередньо запитати комітента або одержати в розумний строк відповіді на свій запит.
При цьому комісіонер не одержав від покупця суму в розмірі 49 250,00 доларів США, оскільки її було утримано покупцем як штрафні санкції та не було перераховано покупцем товару комісіонеру. З огляду на це комітент не має права на її стягнення з комісіонера.
Щодо стягнення пені, то ВС зазначає, що згідно зі ст. 1018 ЦКУ майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Цей імперативний припис закону стосується і сум, отриманих від продажу товару, що належить комітенту. Отже, кошти, які комісіонер передає комітентові, не є формою розрахунків між сторонами договору комісії. У спірних правовідносинах комісіонер лише передає комітентові і так вже належне останньому майно (у цьому випадку – грошові кошти).
