У попередній статті ми розглянули, що таке «викривлення фінансової звітності», хто відповідає за помилки й викривлення фінансової звітності – директор чи головний бухгалтер, якою є ця відповідальність, хто може її застосувати до порушника та що робити головбуху, щоб уникнути відповідальності. Тепер частині читайте про відповідальність перед контрагентами, якщо підприємство надало їм недостовірну фінансову звітність.
Що таке «викривлення фінансової звітності»?
Закон №996 визначає:
- фінансова звітність – звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства;
- користувачі фінансової звітності – фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.
Тож мета складання фінзвітності – це насамперед забезпечення користувачів повною, правдивою та неупередженою інформацією про господарську діяльність підприємства та її фінансові результати.
Будь-яке викривлення її даних – навіть ненавмисне – може призвести до претензій від власників/контрагентів, до штрафів чи навіть до кримінальної відповідальності.
Водночас суди часто розрізняють:
- помилки (ненавмисні);
- викривлення даних з умислом (зазначення завідомо неправдивих даних).
Які типові викривлення можуть мати місце при складенні фінзвітності:
- неправильна класифікація активів/зобов’язань;
- відсутність або фальсифікація первинки;
- неправильно проведена інвентаризація;
- помилки у визнанні доходів і витрат;
- штучне заниження/завищення фінансового результату;
- подання звітності у формі, що не відповідає НП(С)БО або МСФЗ.
Чи може бути відповідальність перед контрагентами, якщо ми надали недостовірну фінзвітність?
Так, може, і ризики тут навіть вищі, ніж відповідальність перед контролюючими органами.
Фінзвітність, яку підприємство передає контрагенту:
- використовується для розрахунку вартісних порогів значних правочинів (ст. 44 Закону №2275);
- впливає на рішення контрагента укладати або не укладати договір;
- є елементом перевірки ділової мети, реальності операції та надійності ділового партнера.
Тому недостовірна фінзвітність може спричинити 3 типи ризиків:
Ризик №1. Визнання договору нікчемним в силу закону
За приписами ч. 5 ст. 44 Закону про ТОВ правочин, вчинений з порушенням порядку отримання згоди загальних зборів на значний правочин, є нікчемним.
Але! Варто нагадати, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину (ст. 216 ККУ), якщо одна зі сторін чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (Постанови Великої Палати ВС від 10.04.2019 у справі №463/5896/14, від 02.11.2021 у справі №917/1338/18).
Тобто якщо ТОВ надало помилкову або недостовірну фінзвітність, що занижує активи, щоб договори виглядали «незначними», то ризик повернення всього отриманого за таким правочином реально дуже високий.
ВС у низці справ наголошує: нікчемність застосовується там, де інший спосіб захисту не працює, але недобросовісність сторін має значення.
Ризик №2. Відшкодування збитків
Якщо контрагент доведе, що:
- він покладався на фінзвітність, яку йому надали;
- у звітності були істотні викривлення;
- через це він поніс збитки (наприклад, виконав договір, який ТОВ не мало права укладати),
то ТОВ та/або директор можуть отримати претензії на відшкодування збитків.
Це класична договірна відповідальність за ст. 22, 623 ЦКУ.
Ризик №3. Відповідальність директора перед ТОВ та учасниками
Якщо договір підписано без дозволу зборів, а директор приховав реальні показники активів (або «подав» завідомо недостовірну фінзвітність), то:
- директор відповідає за збитки перед ТОВ,
- учасники можуть поставити питання про відсторонення/зміну керівника,
- це може мати наслідком навіть банкрутство підприємства (доведення до банкрутства – ст. 9-1 КУзПБ), якщо це привело до значних збитків та неможливості розрахунків з контрагентами.
Як прописати в договорі захисні положення, щоб зняти ці ризики?
Ось приклади важливих договірних умов, які реально працюють і які зараз часто ставлять в українських контрактах та у контрактах у сфері ЗЕД:
Приклад 1. Про достовірність фінзвітності
Сторона підтверджує, що надана фінансова звітність є повною, достовірною, складеною відповідно до вимог законодавства та відображає реальний фінансовий стан Сторони на дату її складання.
Приклад 2. Про значні правочини
Сторона заявляє та гарантує, що укладення цього Договору не є значним правочином у розумінні ст. 44 Закону №2275 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що підтверджується витягом з фінзвітності за період ________ (квартал/рік) 202__ року (наприклад, рядок 1495 фінзвітності суб'єкта малого підприємництва) або всі необхідні корпоративні погодження отримано.
Приклад 3. Про повноваження директора
Особа, що підписує цей Договір від імені Сторони, гарантує наявність усіх необхідних корпоративних повноважень, включаючи отримання попередніх згод та рішень органів управління (якщо вони необхідні за законом та статутом).
Ці положення дають контрагенту право вимагати відшкодування збитків, якщо інформація виявиться неправдивою, проте не знімають ризику нікчемності.
Приклад 4. Перекладання ризиків на іншу сторону
Сторона зобов’язується відшкодувати іншій Стороні всі збитки, штрафи, витрати та претензії третіх осіб, що виникли у зв’язку з недостовірністю наданої фінансової звітності або порушенням вимог щодо значних правочинів.
Приклад 5. Про незалежну оцінку ризиків
Кожна зі Сторін підтверджує, що до підписання Договору здійснила самостійний аналіз фінансового стану іншої Сторони, включаючи перевірку наданої фінансової звітності, та розуміє всі ризики укладення правочину.
Це блокує спроби контрагентів перекласти провину на бухгалтера чи директора свого бізнес-партнера.
Виняток нікчемності як умова договору (так, це можна)
Незважаючи на прямий припис ч. 4 ст. 216 ЦКУ, де передбачено, що правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін, сучасна практика допускає договірне регулювання наслідків нікчемності.
Зокрема, у договорах можна побачити таку умову:
«Сторони погоджуються, що навіть у разі встановлення недійсності або нікчемності правочину вони несуть солідарну відповідальність за фактично отримані товари/послуги та зобов’язуються здійснити взаємні розрахунки».
Це не скасовує норми закону ст. 216 ЦКУ, але мінімізує наслідки.
Узагальнимо у таблиці 2 найбільш поширені ризики при укладенні договорів з контрагентами та необхідності надання фінзвітності (на вимогу договору чи без такого), які часто трапляються на практиці.
Таблиця 2
Таблиця ризиків при наданні фінансової звітності контрагентам
| Ситуація / дія | Ризик для ТОВ | Ризик для директора | Ризик для бухгалтера | Норма / практика | Як мінімізувати ризик |
| 1. Надання недостовірної фінансової звітності (помилки, викривлення, заниження активів) | Нікчемність договору, відмова в оплаті, позови про збитки | Матеріальна відповідальність перед ТОВ, ризик службової недбалості | Відповідальність можлива лише при доведеній вині | Ст. 44 Закону №2275, ст. 22, 623 ЦКУ | Заяви та гарантії у договорі, акт інвентаризації, обов’язкове виправлення помилок |
| 2. Договір є «значним», але згоду зборів не отримано | Правочин може бути нікчемним, вимога повернути все отримане | Персональна відповідальність директора, можливе відсторонення | Бухгалтер не відповідає | Ст. 44 Закону №2275 | Отримати рішення зборів або включити гарантію щодо повноважень |
| 3. Сторона надала фінзвітність контрагенту, але не повідомила про її виправлення | Контрагент може довести недобросовісність ТОВ | Відповідальність за приховування інформації | Мінімальна (якщо не він приймав рішення) | П(С)БО 6; ВС: концепція добросовісності | Повідомляти контрагентів про суттєві зміни, додати до договору відповідний пункт |
| 4. Облік веде аутсорсер/ФОП, а директор не перевіряє дані | Договори можуть визнавати нікчемними через «неправильні активи» | Суд однозначно покладає відповідальність на директора | Бухгалтер відповідає тільки у разі доведеного умислу | ВС, справа №914/3433/21 (див. таблицю 1) | Регулярний контроль директором, внутрішні регламенти та підписання актів |
| 5. Контрагент покладався на фінзвітність, що виявилася недостовірною | Може вимагати компенсації збитків | Відповідальність за недобросовісні дії | Вина бухгалтера – лише за умисел | Ст. 22, 623 ЦКУ | Укласти індемніті-клаузулу + заяви про достовірність фінзвітності |
| 6. Умисне викривлення показників (щоб обійти ст. 44 Закону №2275) | Визнання правочину нікчемним; кримінальні наслідки | Ризики за ст. 366, 367 ККУ | Участь бухгалтера – лише при доведеній співучасті | Практика ВС: підробка фіндокументів = умисел | Жорсткі внутрішні політики, подвійний контроль звітності |
| 7. Надання застарілої або неповної фінзвітності | Може бути оцінено як введення в оману | Порушення обов’язку діяти добросовісно | – | Ст. 13 ЦКУ (добросовісність сторін) | Додавати до договору: «Сторона підтверджує актуальність та повноту даних» |
| 8. Надання фінзвітності без приміток (розкриття зобов’язань, позик, застав) | На практиці, контрагент може оскаржити договір або вимагати знижки/компенсацій | Директор відповідає за неналежне розкриття | Бухгалтер – у межах своїх функцій | МСФЗ/НП(С)БО; практика ВС щодо введення в оману, неможливість здійснення розрахунків | Вимагати фінзвітність в повному обсязі – стосується здебільшого договорів на значні суми або складних договорів з особливостями оплати/поставки |
| 9. Визнання договору недійсним через те, що контрагент «не міг знати про значність» | Стягнення отриманого + збитки | Персональна відповідальність директора | – | Ст. 44; ВС підкреслює важливість добросовісності | Включити до договору: «Сторона самостійно оцінює ризики правочину» |
| 10. Контрагент подає позов: «якби я знав реальну фінзвітність – не уклав би договір» | Відшкодування збитків | Персональна відповідальність | Мінімальний ризик | Ст. 22 ЦКУ; аналогічні кейси у корпоративних спорах |
Що обов'язково варто додати до договору, якщо фінзвітність/витяг додається як додаток:
1. Перелік документів, які наводяться у додатку: фінзвітність (форма, дата, період, підпис)/витяг.
2. Пункт про відповідальність за її достовірність.
3. Пункт про те, що фінзвітність є невід’ємною частиною договору.
4. Підтвердження, що друга сторона покладається на ці дані при визначенні значного правочину.
5. Пункт про повідомлення контрагента у разі виправлення фінзвітності або суттєвих змін.
***
Висновки
Так, відповідальність (перед контрагентами або директора товариства перед ТОВ та учасниками) за помилки чи недостовірність даних у фінзвітності реально існує. Особливо коли:
- наявність фінзвітності прямо впливає на укладення правочину;
- договір на межі «значного правочину» (400 тис. грн);
- фінзвітність є невід’ємною частиною договору або податкової звітності.
Але ці ризики можна мінімізувати правильними положеннями в договорі.