Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Так, статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що набрала чинності 08.03.2011 р.), передбачено накладення штрафу за невиконання рішень зазначеної категорії фізичними особами — в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у попередній редакції Закону розмір штрафу становив від 2 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), посадовими особами — в розмірі від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у попередній редакції Закону розмір штрафу становив від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), юридичними особами — в розмірі від 40 до 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у попередній редакції Закону розмір штрафу становив від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
Після накладення штрафу на боржника державний виконавець встановлює новий строк, протягом якого боржник зобов’язаний виконати рішення суду. У разі якщо боржник повторно не виконуватиме рішення суду зазначеної вище категорії, державний виконавець накладе на боржника штраф у подвійному розмірі та звернеться до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Також за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної чинності, або перешкоджання їх виконанню передбачено кримінальну відповідальність статтею 382 ККУ та штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі строком до трьох років. Зазначимо, що після внесення змін до Кримінального кодексу України Законом України від 07.07.2010 р. «Про судоустрій і статус суддів» кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 КК України, можуть нести не лише посадові особи, але й фізичні особи — за невиконання рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії.
