Пункт 1 статті 17 Закону про РРО містить штрафну санкцію, яку градовано залежно від кількості порушень протягом календарного року: у розмірі 1 грн (якщо порушення вчинене вперше), за вчинене вдруге — 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг), а за кожне наступне порушення — у п'ятикратному розмірі.
Зокрема, йдеться про порушення вимоги Закону щодо нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
В одному з судових рішень спір торкнувся такого розрахункового документа, як фіскальний (звітний) чек.
З’ясуймо, що таке «розрахунковий документ». Це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.
Форма та зміст такого розрахункового документа як касовий чек встановлені п. 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614 (далі — Положення №614).
Там зазначено, що касовий чек повинен містити обов'язковий реквізит — назву господарської одиниці.
Виникає запитання: якщо назву наведено з помилкою або взагалі не зазначено у касовому чеку, чи наступає в такому разі відповідальність за п. 1 ст. 17 Закону про РРО?
Зрозуміло, що фактично спір податкового органу з госпсуб'єктом був зведений до того, чи можна вважати касовий чек з помилкою в його обов'язкових реквізитах таким, що взагалі відсутній (не роздрукований).
Адже Закон про РРО вимагає наявності такого документа зі всіма реквізитами, а пункт 2.1 розділу 2 Положення №614 говорить про те, що в разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів документ не є розрахунковим.
Водночас суд звернув увагу на інше: градована санкція за п. 1 ст. 17 Закону про РРО вказує на порушення, яке полягає в нероздрукуванні такого розрахункового документа, як касовий чек.
Тому суд доходить висновку, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняно до його відсутності взагалі (Ухвала ВАСУ від 23.03.2013 р. Справа № К/9991/62001/12).
Від себе додамо: не варто використовувати це рішення та ігнорувати обов'язкові реквізити для розрахункових документів. Хоча в більшості випадків суди стають на бік платників податків, і добре, якщо всі судові інстанції чинять так, як у наведеній нами справі. Проте так буває не завжди — судова практика мінлива.
