Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Трудові відносини в Україні регулюються Кодексом законів про працю України, Законом України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108) та іншими нормативними актами з цих питань.
Відповідно до статті 2 КЗпП громадяни України мають право на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру.
Відповідно до статті 3 Закону №108 мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, яка щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет», і не може бути меншою за прожитковий мінімум.
З урахуванням того, що мінімальна зарплата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання, то органи Міндоходів мають право здійснювати контроль за її нарахуванням.
У разі отримання інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді зарплати без сплати податків до бюджету органи Міндоходів здійснюють фактичну перевірку без попередження платника податків ( п. 80.1 та пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПКУ).
Ненарахування, неутримання або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, відповідно до пункту 127.1 ПКУ тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі:
- 25% суми податку, що підлягає нарахуванню або сплаті до бюджету;
- 50% суми податку, що підлягає нарахуванню або сплаті до бюджету – за ті самі дії вчинені повторно протягом 1095 днів;
- 75% - за ті ж дії, вчинені протягом 1095 днів втретє і більше.
Крім того, посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують найману працю, за порушення встановлених термінів виплати заробітної плати або її виплату в неповному обсязі, а також за порушення інших вимог законодавства про працю, відповідно до частини 1 статті 41 КУпАП притягаються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1 700 грн).
За грубі порушення законодавства про працю службові особи підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, а також громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності відповідно до статей 172-175 Кримінального кодексу України.
