За понад 20 років незалежності ми так і не навчилися впорядковувати нормативні документи. Закони змінюються, а проблеми залишаються...
Саме так, ще з початку 2000 року, тягнеться проблема щодо застосування штрафних санкцій за порушення Закону про обіг спирту, алкоголю та тютюну (далі ― Закон №481).
З прийняттям Податкового кодексу законотворці не забули внести зміни щодо можливості їх застосування органами Міндоходів. Однак не впорядкували ні порядок їх застосування, ні визначення єдиного документа, що має складатися (рішення про застосування штрафів за постановою КМУ від 02.06.2003 р. №790 або податкове повідомлення-рішення за ПКУ).
Нагадаємо, що згідно з Законом №481 право на проведення перевірок виробництва та обігу алкоголю й тютюну мають податкові органи. Водночас повноваження на видачу ліцензії на їх виробництво, оптову та роздрібну торгівлю належить Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкоголю і тютюну. Вже не кажучи про право контролю за дотриманням вимог Закону, яке, поряд із податківцями, належить ще й органам МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції.
Приклад. Зважаючи на норми ПКУ та Закону, перевірки дотримання законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкоголю та тютюну, скажімо, відповідно до пп. 80.2.5 ПКУ можуть проводити ДПІ на місцях у межах фактичної перевірки зі складанням, відповідно, податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо йдеться про штрафи за оптову (включаючи імпорт та експорт) і роздрібну торгівлю спиртом, алкоголем та тютюном без ліцензій (абз. 5 ч. 2 ст.17 Закону №481) — відповідні права має і Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкоголю і тютюну органу Міндоходів. Причому свого часу таке право було визнано ВАСУ постановою від 26.08.2008 р. у справі №К-2646/07 тільки за Департаментом.
Отож, по суті форма документа мала би залежати від повноважень відповідного органу.
Проте адміністративні суди (лист ВАСУ від 28.03.2014 р. №375/11/14-14) своїм попереднім поглядам не зраджують.
Наприклад, ухвалою від 18.07.2006 р. №А-6/102 ВАСУ звертає увагу: «… орган ДПС кваліфікував зазначені штрафні санкції ... як податкове зобов’язання суб’єкта господарювання. ВАСУ не погодився з такою кваліфікацією, зазначивши, що Закон України «Про систему оподаткування», який містить вичерпний перелік податкових зобов’язань платника податків, не передбачає штрафні санкції як вид таких податкових зобов’язань…». Аналогічну позицію щодо неможливості кваліфікації суми фінансових санкцій за порушення вимог законодавства про обіг алкогольних напоїв як податкового зобов’язання висловлено ВАСУ в ухвалі від 05.06.2006 р.
А от в ухвалі ВАСУ від 03.10.2006 р. суд зазначає, що «…податкове повідомлення-рішення, де штрафні санкції визначені як податкове зобов'язання, може бути прийняте до платника податків тільки при порушенні податкового законодавства. Однак прийняття податкового повідомлення-рішення у порушення названого положення не є підставою для визнання його недійсним загалом, а лише в частині визначення штрафних санкцій саме як податкового зобов'язання…».
Тож що робити з прийняттям ПКУ? Яким документом мають визначатися штрафні санкції за порушення вимог Закону про обіг спирту, алкоголю та тютюну?
Висновок ВАСУ є доволі однозначним: окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення (Інформаційний лист ВАСУ від 28.03.2014 р. №375/11/14-14).
Однак одне питання таки залишилося відкритим: якщо штрафи застосовуватиме саме Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкоголю і тютюну ― норми постанови КМУ від 02.06.2003 р. №790 слід ігнорувати?
Наталія Канарьова