Тривалий час в оголошеннях про вакансії можна було побачити не лише вимоги щодо професійних навичок, але й побажання щодо статі, віку працівника, а то й обов’язкової фізичної підготовки, росту, ваги тощо.
Проте віднедавна на багатьох веб-порталах із приватними оголошеннями про наявність вакансій можна побачити оголошення на кшталт: «Відповідно до Закону від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення», з 1 січня 2013 року в оголошення щодо вакансій забороняється включати відомості про ВІК кандидатів, а також пропонувати роботу лише ЖІНКАМ або лише ЧОЛОВІКАМ.
Адміністратор залишає за собою право видаляти оголошення з порушенням вимог Закону!».
Всі мали би зрадіти, але, очевидно, все ж таки ще зарано... Креативність наших співвітчизників не варто недооцінювати. Наприклад, тепер після назви посади та вимог до кандидата часто наводять фразу «Докладніша інформація ― телефоном або під час зустрічі».
Водночас у боротьбу за виконання вимог чинного законодавства та нормативів Євросоюзу із забезпечення реалізації та гарантування рівності трудових прав громадян вступила судова влада. Так, у листі від 07.05.2014 р. №10-644/0/4-14 суд зазначив, що під час розгляду спорів, що виникають у сфері трудових відносин, судам необхідно враховувати, що перелік ознак, за якими не може бути привілеїв або обмежень у реалізації трудових прав громадян, не є вичерпним. Зокрема, недопустимим є порушення рівності трудових прав громадян, у т. ч. і за ознаками віку, кольору шкіри, іншими фізичними ознаками (вага, зріст, вади мовлення, вади обличчя), сімейного стану, сексуальної орієнтації тощо.
На цьому все і закінчилося би. Адже всі розуміють, наскільки складно довести у суді, що кандидату на посаду відмовлено саме через його зовнішність, вік чи якусь фізичну ваду.
Однак 28.05.2014 р. в. о. Президента України О. Турчинов підписав Закон України від 13.05.2014 р. №1263-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації».
Роботодавців знову загнали у кут: за приписами змінених норм форми дискримінації (зокрема, пряма чи непряма дискримінація, оголошений намір про дискримінацію, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск) з боку державних органів, органів влади та місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, юросіб, а також фізосіб забороняються (1).
Якщо хтось випадково забуде про заборону, то особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади чи місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду. Щоправда, під час судового процесу саме така особа й зобов’язана навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на роботодавця.
Тож імовірно, що найближчим часом нас очікуватиме значна хвиля судових позовів. А як їх вирішуватимуть на практиці ― знову ж таки розповість СУД!
------------(1)-------------
Цікаво, що таку форму господарювання, як «фізособа-підприємець», знову обійшли стороною...
Наталія Канарьова
