Найчастіше, після прийняття податкового повідомлення-рішення на посадових осіб товариства (директор, бухгалтер) складають протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 КУпАП, а саме про порушення порядку ведення податкового обліку.
Змінився керівник на підприємстві: хто несе відповідальність?
В одній справі керівник оскаржував адміністративний штраф на тій підставі, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення він вже не був керівником товариства.
Проте Суд відхилив такі доводи Позивача. Оскільки на момент вчинення правопорушення він був керівником товариства, аргументи щодо того, що на дату протоколу фізособа не була керівником підприємства, а отже суб'єктом адміністративного правопорушення, не можуть бути взяті до уваги.
Такий судовий висновок має логічне продовження: новий керівник товариства не може нести відповідальність за адміністративні правопорушення, скоєні до моменту його працевлаштування на цю посаду.
Рішення Київського апеляційного суду від 16.10.2018 р. у справі №752/17143/18 дивіться тут>>
Оскаржене ППР = неузгоджене ППР
За законом оскарження ППР зупиняє виконання платником грошових зобов'язань (ст. 56 ПКУ) і таке зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ПКУ).
Оскільки процедура оскарження ППР триває, висновки акта перевірки контролюючого органу, в розумінні положень ст. 56 ПКУ, є неузгодженими, а тому стверджувати про їх законність та обґрунтованість немає підстав. Отже, акт перевірки не може бути визнаний доказом вини.
Текст судового рішення від 14.09.2018 р. дивіться тут>>
Аналогічний висновок міститься в постанові Апеляційного суду м. Києва від 06.09.2018 року. Оскільки процедура адміністративного оскарження ППР не завершена і до остаточного вирішення цього спору факт допущення порушень не є встановленим, а тому відповідні твердження податкового органу відображають лише позицію однієї із сторін спору і не можуть бути висновком про наявність в діях посадової особи платника вини, і відповідно, бути підставою для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.
Якщо ППР оскаржується, можна зупинити провадження у справі про адмінпорушення
Із зазначеного више випливає ще одне право. Якщо ви оскаржуєте в адміністративному суді законність прийнятих ППР, то у справі про притягнення вас до адмінвідповідальності можна і треба просити про зупинення провадження. Адже висновки такого суду матимуть значення для доказування невинуватості особи у справі про адмінправопорушення.
Тобто, якщо маємо ППР із санкціями до підприємства, і протокол про адмінпорушення, складений на посадових осіб такого підприємства, маємо два різних види відповідальності. Одну (за ППР) несе підприємство, іншу – посадові особи. Але адмінштраф сплачують саме за порушення порядку ведення податкового обліку. А якщо ППР буде оскаржено і висновок буде на користь підприємства, то будуть і підстави вважати, що не було й адмінпорушення. Тож, логічно, що, перш ніж застосовувати адмінштрафи, треба остаточно визначитись, було порушення чи ні. Тобто довести справу з оскарженням ППР до кінця.
Те, що в КУАП відсутні потрібні процесуальні норми для зупинення провадження у справі, не є перепоною. Так, Апеляційний суд Одеської області у справі №522/2711/18 зупинив провадження, застосувавши аналогію закону.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПКУ, суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПКУ, провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
До речі, в цій справі особа виграла адміністративний суд, ППР були скасовані, після чого провадження у справі про адмінправопорушення було закрито за відсутності в діях посадової особи складу адміністративного правопорушення.
Текст судового рішення від 21.09.2018 р. можна переглянути тут>>
Чому важливо оскарження адмінштрафів?
Посадові особи товариства іноді не звертають увагу на свою відповідальність за КУАП, адже розміри штрафів, наприклад за ст. 163-1 КУАП (порушення порядку ведення податкового обліку), не надто великі. За першою частиною цієї статті максимальний розмір штрафу становить всього 170 грн.
Проте краще відстоювати свою правоту та невинуватість в адміністративному правопорушенні до кінця. Адже ДФС застосовує підхід, зворотний тому, що ми навели вище - використовує судові рішення про визнання посадових осіб винними в адмінправопорушеннях, як доказ на свою користь в спорах щодо скасування ППР.
Наприклад, у справі №2а-7770/12/1370 суди першої та апеляційної інстанції вказали на нереальність господарських операцій між контрагентами та відмовили у задоволені позову про скасування ППР. Однією з підстав стало рішення районного суду про визнання директора винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУАП.
Цього разу Верховний Суд скасував вищезазначені судові рішення та направив справу на новий розгляд. Зокрема, судами попередніх інстанцій не наведено мотивів, за яких обставини порушення фізичною особою правил ведення податкового обліку свідчать про нереальний характер спірних господарських операцій із платником та позбавляють останнього права на формування відповідних податкових вигод.
З повним рішенням ВС від 22.08.2018 р. можна ознайомитися тут>>
Аналогічний висновок міститься в постанові ВС від 31.08.2018 р. у справі №1570/4299/12.
Проте такий висновок не став сталою судовою практикою. Зокрема, в своєму рішенні від 09.10.2018 року у справі №806/3193/14 Верховний Суд зайняв протилежну позицію. На думку суду, рішенням про притягнення директора до відповідальності за ст. 163-1 КУАП встановлено факт вчинення порушення пп. 198.1, 198.3 ПКУ щодо заниження ПДВ, тому вимоги щодо скасування ППР не підлягають задоволенню.
Текст судового рішення можна переглянути тут>>
Наприкінці нагадуємо, що постанова апеляційного суду в справах про адміністративне правопорушення є остаточною й оскарженню не підлягає. Апеляційна скарга, своєю чергою, може бути подана протягом десяти днів з дня винесення судом першої інстанції постанови. Подається апеляційна скарга до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Такий порядок передбачений ст. 294 КУпАП.
Отже, залишати без уваги справи про накладання мінімальних штрафних санкцій недоцільно, тому що негативні судові рішення можуть призвести до ще більших грошових втрат, коли адміністративні суди будуть відмовляти у задоволені позовних вимог про скасування незаконного ППР.