У Головному управлінні ДПС у Полтавській області повідомляють, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку платника, за наслідками якої складено акт та встановлено порушення платником граничних термінів сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з податку на додану вартість за лютий - грудень 2021 року, січень - червень 2022 року, та по уточнюючим розрахункам податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2020 року, січень - лютий 2021 року, лютий – травень 2022 року, встановлених пунктом 50.1 статті 50, пунктом 57.1 статті 57 розділу II, пункту 203.2 статті 203 розділу V, підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі – ПК України). На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими донараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 479 098, 23 гривень.
Суд взяв до уваги доводи контролюючого органу про те, що відсутність субвенції не може бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності, а має оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість платника виконати свій податковий обов’язок вчасно.
Так, лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов’язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов’язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов’язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності.
Таким чином, своєчасність надходження коштів від третіх осіб, у тому числі субвенцій від Міністерства фінансів України, не може ставитися у залежність від незабезпечення умов для безперешкодного виконання своїх обов’язків.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність намагань позивача перекласти свою відповідальність за невиконання податкових обов’язків на інші органи.
У межах цієї справи колегія суддів вважає, що сама по собі встановлена та підтверджена судовим рішенням у справі №440/4713/18 обставина протиправної бездіяльності Міністерства фінансів України щодо неперерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн, що, на думку позивача, і обумовила у подальшому відсутність на рахунку позивача у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість 9 963 027,49 грн, не є достатньою та вичерпною ознакою вчинення всіх залежних від платника заходів.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що у вказаний період в нього не було коштів для погашення (навіть частково) донарахованих контролюючим органом штрафних санкцій, окрім як сплата поточних податкових зобов’язань, тобто доказів того, що ним не здійснювалося придбання будь-яких інших активів в той час, коли в нього була заборгованість зі сплати узгоджених податкових зобов’язань в період з 2020 по 2024 роки.
Зазначені аргументи призвели до винесення Другим апеляційним адміністративним судом від 04 березня 2025 постанови у справі №440/9492/24 на користь контролюючого органу.