Останнім часом поширилася тенденція обговорення судових рішень та висновків судів касаційної інстанції. Це й не дивно, адже всі процесуальні кодекси містять посилання на обов'язковість застосування висновків ВСУ під час вирішення аналогічних справ. Водночас сприймати це, як панацею, у всіх без винятку ситуаціях не варто. Проте знати та пам'ятати про них потрібно.
Розглянемо, наприклад, один із таких висновків ВСУ ― щодо можливості позбавлення фізичної особи права на нерухоме майно (постанова ВСУ від 02.07.2014 р., справа №6-68цс14).
Як, коли та за яких обставин таке можливо?
Насамперед зазначимо, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас факт встановлення законом підстав для позбавлення права власності Європейський суд з прав людини вважає недостатнім для обґрунтування втручання у право власності.
Натомість частиною 1 статті 365 ЦКУ дозволено судам без згоди особи припинити її право на частку у спільному майні на підставі позову інших співвласників, якщо:
a. частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
b. річ є неподільною;
c. спільне володіння і користування майном є неможливим;
d. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
При цьому повинно бути виконано одночасно кілька умов:
1) попереднє внесення на депозитний рахунок суду вартості частки у спільному майні.
Це є однією з основних умов ухвалення рішення про позбавлення особи майна без її згоди в разі припинення права власності за вимогою інших співвласників. Інакше вважатиметься, що особу незаконно позбавлено майна (постанова ВСУ від 12.09.2011 р. №6-27 цс11).
Зауважимо, що за загальним правилом грошову або іншу майнову компенсацію може бути виплачено співвласникові, який виділяється, лише за його згодою.
Проте згоди особи, право якої на частку у спільному майні припиняється, на отримання компенсації за його частку не потрібно (співвласнику(ам) необхідно лише внести вартість частки, право на яку припиняється, на депозитний рахунок суду) (ухвала ВСУ від 17.02.2010 р. у справі №6-6248св09);
2) для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених п. 1 ― 3 ч. 1 ст. 365 ЦКУ. За умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (постанова Судової палати у цивільних справах ВСУ від 15.05.2013 р. у справі №6-37цс13).
У справі №6-68цс14 ВСУ висловив точку зору щодо позбавлення права власності фізособи-нерезидента (громадянки РФ) у разі виконання вищенаведених умов. Так, на думку суду, право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
З огляду на це, суд вважає правильним висновок про припинення права власності фізособи ― громадянки РФ на частку житлового будинку з виплатою їй вартості цієї частки, що не завдасть істотної шкоди її інтересам. Адже вона є громадянином іншої держави, в якій проживає і працює, а спірну власність використовує тільки для літнього відпочинку.