Фабула судового акта: Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, постановлене в цій судовій справі, містить наступний правовий висновок: важливим елементом застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості, а тому рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.
Якщо порушення має тривалий, а не разовий характер, зокрема, неналежне керівництво роботою ввіреного підрозділу, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо, це не дає підстав для звільнення керівника за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП (раніше ВС/КЦС зазначав це в постанові від 15 квітня 2019 року по справі №461/605/18).
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним заподіяно чи могло бути заподіяно шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не лише факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення (раніше ВС/КЦС зазначав про це в постанові від 01 лютого 2018 року по справі №661/1171/16-ц).
В цій справі судами першої і апеляційної інстанції було встановлено, що позивач була звільнена за невиконання наказу про інвентаризацію в частині додержання строків здійснення інвентаризаційної перевірки. Позивачеві ставилось у вину допущеннянизки грубих порушень і недбалість, що виявися у незабезпеченні належним чином підготовки до проведення інвентаризації, нездійсненні співпраці зі зберігачами майна щодо уточнення місця перебування майна, що призвело до неефективності інвентаризації.
Як зазначив ВС/КЦС, зазначені підстави для звільнення позивача не є одноразовим грубим порушенням, а є триваючим і не може розцінюватися як одноразове грубе порушення трудових обов`язків, що підпадає під дію п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а відтак вони не можуть бути підставою для розірвання трудового договору згідно з цією нормою.
***