Коментар до постанови Великої палати ВС від 01.10.2019 р., справа №910/12968/17
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 598 ЦКУ зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.
Згідно зі ст. 601 ЦКУ зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Увага! Зарахування зустрічних вимог – це односторонній правочин, який може бути вчинений шляхом надсилання іншій стороні письмової заяви з детальним викладом обставин та сум (тобто відповідають наведеним вище умовам для такого зарахування).
Розглянемо на прикладі судових рішень Великої палати, чи є однорідними вимоги щодо зобов'язань, виражених в різних валютах.
Зарахування зустрічних вимог: долар-євро
У справі №914/3217/16 ТОВ вирішило прийняти рішення про зарахування зустрічних вимог за кредитним договором та договором депозиту. Проте спір виник з ініціативи банку через те, що загальний розмір зустрічних вимог, що зараховувались, виражений в різних валютах та становив 63 783 943,78 євро та 575 750,84 доларів США відповідно.
Отже, питання однорідності вимог викликало сумнів у банку та отримало негативну оцінку з боку суду.
Так, з приводу однорідності вказаних зустрічних вимог у цій справі Велика Палата Верховного Суду привернула значну увагу умовам договорів кредиту та депозиту, укладених між ТОВ з банком.
За умовами договору кредиту сторони домовились про те, що погашення кредиту здійснюється саме в наданій валюті (євро) або в національній валюті за курсом НБУ станом на момент погашення. Тобто умовами виконання зобов'язань з повернення кредиту за цими договорами не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.
Натомість договором банківського вкладу (депозиту) у доларах США сторони погодили, що внесення депозитного вкладу та нарахування банком процентів за фактичний період перебування відповідних коштів на рахунку здійснюється саме в доларах США. Звідси й повернення (виплата) вкладу вкладнику за цим договором має здійснюватися банком у доларах США.
Отже, оскільки у цій справі зобов'язання сторін за договорами кредитної лінії та договором банківського вкладу (депозиту) підлягають виконанню у різних валютах – євро та доларах США відповідно, такі вимоги не можна вважати однорідними з огляду на те, що євро та долар США (хоч і є грошовими коштами) є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.
Таким чином, оскільки зустрічні вимоги ТОВ та банку не є однорідними (виконання зобов’язань за кредитом та депозитом в різних валютах), зарахування таких зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином не відповідає ст. 601 ЦКУ.
Зарахування зустрічних вимог: долар-гривня
В іншій справі №910/12968/17 предметом спору став правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме вимог ТОВ за Договором кредиту та вимог ТОВ за Договором позики від 23.05.2016 р., у вигляді поданої письмової заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
При цьому такі вимоги також виражені у різни валютах – у гривні та доларах США.
Правда, для можливості такого зарахування сума за договором позики у доларах була переведена у гривні (укладений договір відступлення права вимоги – заміни боржника). У договорі сторони домовились, що сума боргу перед ТОВ на момент укладення договору відступлення права вимоги становила 15 015 926,75 грн, що еквівалентно сумі 600 583,33 доларів США за офіційним курсом НБУ.
Проте і це не врятувало ситуацію.
Загалом і тут постало питання однорідності вимог для зарахування – на перший погляд, ніби-то сума договору в обох зобов'язаннях (кредиті та позиці, з врахуванням відступлення права вимоги) виражена у гривнях. І тут суди звернули увагу на порядок виконання договору позики.
Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що сторони погодили, що усі платежі за договором кредиту здійснюються у гривнях. Тобто умовами виконання зобов`язань з повернення кредиту не передбачено отримання банком відповідних платежів у доларах США.
Водночас відповідно до п. 1.1 договору позики загальна сума позики обмежена сумою у доларах США. При цьому сторони не погодили можливість повернення позики у гривні. Не встановлено такого й у договорі про відступлення права вимоги.
З огляду на це, Велика палата Верховного суду у цій справі не побачила однорідності вимог з огляду на те, що гривня та долар США, хоч і є грошовими коштами, є різними валютами, які згідно з умовами вказаних договорів не є рівнозначними.
До речі, Верховний суд у складі Касаційного господарського суду, відправляючи цю справу №910/12968/17 на розгляд Великої палати Верховного суду, у своїх обґрунтуваннях зазначив, що грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов`язань. При цьому вираження зобов`язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що є виразом вартості грошової одиниці однієї країни у грошових одиницях іншої, не змінюють самої суті грошового зобов`язання, а поняття «валюти», як національної, так і іноземної, входить до категорії «грошей», оскільки як іноземна, так і національна валюта є грошовими знаками.
Таким чином, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Адже гроші, як предмет задоволення майнової вимоги, мають ознаку замінності, абсолютної еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші грошові операції.
Відтак, при проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог суб'єктами господарювання останні мають врахувати не лише той факт, що обидва зобов'язання виражені у грошах, а й мають мати однаковий еквівалент виконання зобов'язання, тобто гривня-гривня, долар США – долар США, євро-євро.
У разі, коли у договорах сторони передбачають розрахунки у гривнях зі встановленням відповідного еквіваленту в іноземній валюті, оплата за таким договором (повернення коштів, здійснення виплат тощо) має бути дозволена у різних валютах. Наприклад, сума позики за договором становить 900 000,00 грн, що еквівалентно 36 311,11 додарів США за курсом НБУ станом на 16.10.2019 р. (24.78575900 грн за 1 долар США).
У разі, якщо повернення позики можливе як гривнях, так і в доларах США, то зарахування зустрічних однорідних вимог буде можливе за зобов'язанням, вираженим у гривні або доларах США.
Інакше умова однорідності для здійснення такого зарахування буде порушена.
Замість висновків
Для прийняття рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог, госпсуб'єкту слід звернути увагу на:
1) зобов’язання: вони мають бути зустрічні (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
2) однорідність зобов’язань – якщо вони виражені в валюті, то це має бути одна і та ж валюта;
3) строк виконання зобов’язання – на дату складення письмової заяви про зарахування строк настав (якщо строк виконання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги – сторони мають спочатку дотриматись вимог закону або договору, наприклад, надіслати вимогу про сплату коштів та встановити строк оплати за ст. 530 ЦКУ).
