Повноваження керівника щодо організації бухобліку на підприємстві наведені у ст. 8 Закону про бухоблік.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, також несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Отже, якщо керівництво підприємством здійснює безпосередньо власник (або їх група), то і за те, щоб на підприємстві був гарний бухоблік, відповідають саме вони. Якщо власників це не влаштовує, вони можуть цю відповідальність перекласти на інших осіб – разом із повноваженнями з управління підприємством.
Як правило, у статутах підприємств на керівника (голову колегіального виконавчого органу) покладається повноваження, зокрема, щодо:
- здійснення керівництва поточною діяльністю Товариства;
- організації ведення бухгалтерського обліку і звітності Товариства;
- організації ведення документообігу Товариства;
- забезпечення підготовки річного звіту та балансу Товариства та подання на затвердження Загальних зборів учасників річного звіту та балансу Товариства.
Втім, не часто можна побачити у статутах вимоги щодо покладення відповідальності на керівника (голову колегіального виконавчого органу) чи засновника (одного зі засновників). Але маніпуляції з даними обліку, фальсифікація фінансових документів – це злочин, який може привести особу, яка відповідала за цей облік, до реального строку за гратами. І не дарма, адже часто такі злочини приводять до банкрутства підприємства.
Зверніть увагу, що коли ми говоримо про відповідальних осіб, маємо на увазі власника підприємства або його керівний орган, а також головного бухгалтера. Тобто, хто буде «крайнім» в цій ситуації, дуже залежить від того, на кого саме покладено обов’язок з ведення та контролю за веденням бухгалтерського обліку на підприємстві.
Директор підписує звітність: чи має він її перевіряти?
Постанова ВС від 20.04.2021 р. справа №184/1631/18. Ось приклад із практики.
До призначення на посаду директора фізособа працювала у 2003 р. у КРУ. Директором ПП став за рішенням єдиного власника підприємства. При прийнятті його на посаду директора ПП з його власником обговорили напрямок роботи підприємства, коло його посадових обов`язків. При цьому вирішили, що до кола його обов`язків буде входити:
- підписання договорів,
- складання договірних цін та кошторисів,
- вивчення галузевого ринку.
Повний перелік його обов`язків закріплений у його посадовій інструкції.
Зі своєї сторони він належним чином згідно з чинним законодавством організував на підприємстві бухгалтерський облік, а саме створив бухгалтерію на підприємстві, куди входили головний бухгалтер, бухгалтер та економіст. За час його перебування на посаді директора жодних претензій до бухгалтерії та головного бухгалтера, а також порядку ведення бухгалтерського обліку у нього не було, оскільки на його адресу жодних заяв, скарг від контролюючих органів від контрагентів не надходило.
Щодо визначеної у п. 4.3 статуту ПП відповідальності за законність та результати господарської діяльності, зазначив, що він несе таку відповідальність перед власником. Жодних інших повноважень на керівника не покладено.
Директор вказує на те, що з огляду на його посадову інструкцію та домовленості з власником до кола його службових обов`язків не входила перевірка правильності складання податкової звітності!
При цьому податкова звітність складалась головним бухгалтером. Отже, до процесу підписання, складання та відправляння податкової звітності директор відношення не мав, оскільки це входило до повноважень головного бухгалтера.
Але, наприклад, на податковій звітності підприємства з ПДВ є ЕЦП директора! Носій з цим ЕЦП зберігався у головного бухгалтера, який підписував податкову звітність і від його імені.
Загалом ми розуміємо, що така практика підписання ЕЦП (КЕП) керівника податкової звітності саме головним бухгалтером без фізичного втручання керівника юрособи є стандартною на багатьох підприємствах. Проте варто пам’ятати, що те, що так зручно, те, що «так роблять усі» – не звільняє керівника від відповідальності за помилки або фальсифікації, виявлені в документі, на якому є його підпис. Адже тепер директор має довести, що головний бухгалтер діяла не за його наказом, що це саме вона накладала цей підпис і що директор при цьому не був присутній і змісту документа не знав.
Нагадування від юриста: керівники (і решта працівників), які люблять зберігати свої ЕЦП (КЕП) не у власному сейфі або віддавати їх іншим у користування, мають пам’ятати! Особистий ключ КЕП не можна передавати іншій особі, інакше він буде вважатися скомпрометованим, тобто недійсним.
Користувачі електронних довірчих послуг зобов’язані унеможливити використання особистого ключа у разі його компрометації, а також інформувати контролюючий орган про порушення конфіденційності, що впливає на надання електронних довірчих послуг не пізніше 24 годин з моменту, коли їм стало відомо про таке порушення (п. 26 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 12, ч. 2 ст. 13 Закону про електронні довірчі послуги).
Навіщо тоді директору ціла бухгалтерія?
Суди детально роз’яснили, що за відсутності відповідних повноважень керівника у Статуті ПП та посадовій інструкції, керівник при організації та здійсненні фінансово-господарської діяльності ПП зобов`язаний керуватись такими нормативними актами:
1) положеннями статті 16 ПКУ, відповідно до яких платник податків зобов`язаний:
- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2);
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3);
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4);
2) положеннями статті 36 ПКУ, відповідно до яких, зокрема, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПКУ або законами з питань митної справи (пункт 36.5);
3) положеннями статті 47 ПКУ, відповідно до яких, зокрема, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, юридичні особи, а також їх посадові особи (пп. 47.1.1);
4) положеннями ст. 8 Закону про бухпоблік, відповідно до яких:
- питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві стосуються компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (службової особи) відповідно до законодавства й установчих документів (ч. 2 ст. 8);
- відповідальність за організацію бухгалтерського обліку й забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (службова особа), що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства й установчих документів (ч. 3 ст. 8);
- відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку й недостовірність відображених у ній даних несуть особи, які склали й підписали ці документи (ч. 8 ст. 9);
5) нормами п. 2 Положення №88, відповідно до яких:
- керівник підприємства, організації забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, які були зроблені, у первинних документах і виконання всіма підрозділами, службами й працівниками правомірних вимог головного бухгалтера по порядку оформлення й подачі для обліку відомостей і документів (пп. 2.13 п. 2);
- відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (пп. 2.14 п. 2);
- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (пп. 2.16 п. 2).
Тож директор, звісно, не зобов’язаний робити усе на підприємстві власноруч. Більшість робіт він делегує – покладає на інших працівників, а сам лише контролює виконання. Проте, якщо на якомусь бухгалтерському або податковому документі є підпис директора, це означає, що він відповідає за зміст такого документа. І, звісно ж, мав би цей зміст ретельно вивчити (якщо не сам складав документ), перш, ніж його підписувати. В ситуації, коли йдеться про фінансову та податкову звітність (якщо сам директор в ній не розуміється), це може призвести до трагічних наслідків.
У коментованому рішенні суд визнав керівника ПП винним у невжитті заходів щодо перевірки показників податкової звітності з ПДВ та допущенні подальшої подачі засобами електронного зв`язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов`язань з ПДВ за звітні періоди: травень – вересень 2015 року.
Суд вважає, що керівник неналежно виконував покладені на нього службові обов`язки директора ПП, які передбачали не лише загальне керівництво підприємством, а й відповідно до закону організацію бухгалтерського обліку й забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, сплату податків у розмірах та в строки, встановлені ПКУ.
Відтак керівника було засуджено за ч. 2 ст. 367 «Службова недбалість» ККУ до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади та штрафом в дохід держави у розмірі 4250 грн. Щодо головного бухгалтера відкрито окреме кримінальне провадження.
Але, якщо у вищенаведеній справі керівник діяв за загальною практикою організації бухобліку та підписання податкової звітності на підприємстві, тобто цілком можливо, що за грати потрапив за недбалість, то в іншій справі керівник навмисно виправляв дані для того, щоб сховати збитки підприємства. Але й тут наслідки були невідворотні.
За збитки керівник несе відповідальність на рівні засновників
Постанова ВС від 23.03.2021 року справа №910/3191/20.
У цій справі протягом 2018 року керівник ТОВ уклав договорів на виготовлення та поставку товарів на суму понад 7 млн грн. При цьому отримав аванс у розмірі 50-70% від суми договору. Проте виконати свої зобов’язання та поставити товар він не зміг. У результаті контрагенти звертались до суду та отримували судові рішення на свою користь зі стягнення коштів та штрафних санкцій за невиконання зобов’язань.
Варто зазначити, що контрагенти ретельно перевіряли ТОВ та отримували від нього копію фінансової звітності, які вказували на прибутковість товариства та доволі успішне ведення бізнесу. Але така фінзвітність була зфальсифікована!
Як виявилось пізніше, за підсумками останнього звітного періоду (31.12.2018 року) господарська діяльність ТОВ збиткова, збиток становить 518,7 тис. грн. Фінансовий стан ТОВ характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Але керівник ТОВ не тільки не звернувся до господарського суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, але й фактично приховував банкрутство підприємства. Натомість справу про банкрутство ТОВ було порушено лише 19.05.2020 р. за заявою ініціюючого кредитора – контрагента.
ВС наголосив, що на підставі погіршення показників забезпечення зобов`язань ТОВ всіма його активами, забезпечення зобов`язань його оборотними активами та повної відсутності (від`ємне значення) чистих активів на підприємстві, вбачаються ознаки дій з доведення до банкрутства, вчинених посадовими особами ТОВ в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., що є підставою для притягнення відповідальних осіб ТОВ чи його засновників до субсидіарної відповідальності.
Зі своєї сторони, ми нагадаємо, що боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду зі заявою про відкриття провадження у справі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених ПКУ. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів (ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).
Тож ВС доходить висновку, що солідарна відповідальність керівника боржника – це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду. Будь-яких інших підстав притягнення до солідарної відповідальності Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.
Наразі справа про банкрутство ще триває, проте зараз в ній йдеться про відповідальність за борги ПП як майном самого підприємства, так і майном керівника за процедурою банкрутства.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
