Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Повертаючись до питання баз персональних даних, Мін’юст доходить таких висновків:
1) виходячи з визначення терміна «персональні дані», якщо за даними про фізособу-підприємця можна ідентифікувати або конкретно ідентифікувати таку особу, то така фізособа-підприємець є суб’єктом персональних даних;
2) зважаючи на визначення терміна «база персональних даних», структурована сукупність даних про фізособу-підприємця є базою персональних даних, яка підлягає обов’язковій реєстрації.
Державна реєстраційна служба, підтримуючи цю позицію, зазначила, що пп. 3.8.1 розділу III Классифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 (Наказ Держспоживстандарту від 28.05.2004 г. №97) визначено: підприємцем є фізособа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.
Мін’юст у роз’ясненні від 14.01.2011 р. «Статус фізичної особи — підприємця: проблеми застосування законодавства» вказує на те, що кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено і в статті 50 ЦК України.
Тобто громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізособи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки — «підприємець». При цьому юридичний статус «фізична особа — підприємець» сам по собі не впливає і жодним чином не обмежує будь-яких правомочностей особи, які випливають з її цивільної право- та дієздатності.
Таким чином, на сьогодні позиція щодо реєстрації баз персональних даних додатково доповнилася ще однією: бази персональних даних про фізосіб-підприємців, дані про яких дають змогу ідентифікувати або конкретно ідентифікувати таку особу, підлягають державній реєстрації.
Позиція досить цікава, проте вона:
1) не роз’яснює, чи має бути така база зареєстрована окремо чи включена до бази даних фізосіб (контрагентів) як складова частина;
2) дещо розширює приписи закону щодо захисту персональних даних саме фізосіб (щодо іншого — підприємницького — статусу фізособи закон особливих приписів не містить, хоча частина 6 ст. 24 Закону №2297 відносить фізосіб-підприємців в окрему категорію суб’єктів забезпечення захисту персональних даних у базах персональних даних).
Водночас не будемо забувати про те, що будь-які дані контрагентів зберігаються у переважній більшості випадків з метою ведення податкового та бухгалтерського обліку, що підпадає під таку підставу збору та обробки даних, як «визначена чинним законодавством» (ч. 6 ст. 6 Закону №2297).
Тож у цьому випадку можна буде обійтися принаймні без необхідності отримувати згоду від такого підприємця. Залишається лише питання повідомлення: чи достатньо включити відповідний пункт, скажімо, до договору, акта, рахунка-фактури тощо?
