Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до норм ст. 42 Господарського кодексу підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу.
Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 цього Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ Податкового кодексу (п. 177.4 ст. 177 цього Кодексу).
Пунктом 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.
Згідно з п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Собівартість виготовлених і реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).
При цьому витрати на придбання ліцензії та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності, не відносяться до складу операційних витрат, крім тих, вартість і строк використання яких відповідають ознакам, установленим для основних засобів розділом І Податкового кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів (пп. «ж» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу).
Згідно з пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу основні засоби — матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Водночас ст. 15 Закону №481 передбачено, що оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій.
Ліцензія на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами видається терміном на п’ять років із щорічною сплатою платежу, а ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами — терміном на один рік із щоквартальною сплатою платежу.
Отже, фізичні особи — підприємці, які отримали ліцензії на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, мають право відносити на витрати щорічну суму платежу, сплачену за придбання ліцензії.
При цьому ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами з терміном дії один рік не відповідають критеріям, визначеним пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу для основних засобів. Таким чином, фізичні особи — підприємці не мають права відносити на витрати суму платежу, сплачену за придбання ліцензії з терміном дії один рік.
