Об'єкт оподаткування та облік
Для того щоби правильно визначити чистий річний оподатковуваний дохід, потрібно мати два показники:
1) суму доходу;
2) суму витрат.
1 З урахуванням сплаченого самостійно протягом року ПДФО згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу.
Витрати підприємця-«загальника» дають можливість зменшити об'єкт оподаткування, як наслідок, сплатити менше ПДФО, військового збору та ЄСВ (щоправда, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць і більшою за максимальний страховий внесок).
Виручкою підприємця є дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, відповідно датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок або до каси (отримання інших видів компенсацій), тобто застосовується касовий метод. А при визначенні витрат враховуються тільки ті витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.
Відповідно до п. 177.10 ПКУ підприємець зобов'язаний вести Книгу обліку доходів і витрат. На підставі даних Книги, яка заповнюється згідно з Порядком №481, складається річна декларація підприємця.
Звітують підприємці за наслідками календарного року протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового року. За результатом 2019 року декларація подаватиметься до 10 лютого 2020 року включно і за новою формою за правилами п. 46.6 ПКУ.
Перенесення останнього дня строку подання
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день*, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
* 9 лютого 2020 року — це неділя.
Наказом Мінфіну від 25.04.2019 р. №177 у новій редакції викладено форму податкової декларації про майновий стан і доходи, за якою ми звітуватимемо вже за 2019 рік.
У розділі I декларації «Загальні відомості» у рядку 8 «категорія платника» у комірці «підприємець» слід зробити позначку «х». Розрахунок підприємницьких доходів та витрат міститься у додатках, зокрема у додатку Ф2. У розділі II декларації «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» у рядку 10.8 зазначають суму чистого оподатковуваного доходу, отриманого підприємцем від провадження господарської діяльності.
Заповнення розділу II декларації
У графі 3 рядка 10.8 зазначають додатне значення графи 9 рядка 1 «Усього» розділу I додатка Ф2 до декларації.
У графі 6 рядка 10.8 — суму ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, розраховану за ставкою 18% та відображену у рядку 1.5 розділу III додатка Ф2 до декларації.
У графі 7 рядка 10.8 — суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, розраховану за ставкою 1,5% та відображену у рядку 2.3 розділу III додатка Ф2 до декларації.
Показники у розділах II — VII декларації, додатках проставляють у гривнях із копійками.
Власне у додатку Ф2 і розраховують суму чистого доходу та податкові зобов'язання: суму ПДФО (з урахуванням сплаченого авансового внеску протягом року) та військового збору.
Значення граф 5 — 8 розділу I додатка Ф2 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат.
Тож з дати державної реєстрації до початку здійснення господарської діяльності (дати переходу зі спрощеної на загальну систему оподаткування) підприємець зобов'язаний зареєструвати першу Книгу обліку за місцем податкової адреси. Можна сформувати заяву на отримання Книги в електронній формі і надіслати її до органу ДПС за місцем податкового обліку засобами електронного зв'язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.
Зверніть увагу!
Щоб спілкуватися з органами ДПС засобами електронного зв'язку, підприємець зобов'язаний отримати посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованими центрами сертифікації ключів, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді, укласти договір про визнання електронних документів з податковою.
Згідно з п. 9 Порядку №481, дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і до-ходи.
Стаття 177 ПКУ не уточнює складову доходу підприємця на відміну від витрат (але і з визначенням витрат на практиці виникають труднощі). Скористаємось інформацією, наведеною у Порядку №481, та роз'ясненнями податківців, зокрема IПК від 29.12.2018 р. №5502/К/99-99-13-01-02-14/IПК (див. «ДК» №6/2019).
Облік доходів
Суми, які включаються до загального оподатковуваного доходу підприємця:
- виручка як у грошовій, так і в натуральній формі (негрошовій формі);
- відсотки банку;
- фіндопомога (за винятком поворотної);
- суми штрафів і пені, отримані від інших суб'єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів;
- інші доходи, пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності. Такі як сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності (див. «ДК» №35/2019), вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Зверніть увагу: власні кошти, внесені на поточний рахунок, які вже були включені до доходу та відображені в Книзі та декларації та з яких сплачено податки, не підлягають повторному оподаткуванню (додатково див. згадану вище IПК від 29.12.2018 р. №5502/К/99-99-13-01-02-14/IПК).
Як визначити виручку у грошовій та негрошовій формі? Основні правила такі:
1) для підприємця — платника ПДВ не включаються до доходу суми податку, що входять до ціни проданих товарів (робіт, послуг);
2) не включаються до доходу підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;
3) у разі якщо підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими для платників податку — фізосіб. Наприклад, у деяких випадках спадщина або продаж легкових автомобілів оподатковуються ПДФО за ставкою 5%.
Якщо ФОП — посередник (комісіонер, повірений тощо), до складу доходу слід віднести всю суму виручки у грошовій та негрошовій формі, отриману за посередницьким договором. Тобто до складу доходу включається як вартість проданих товарів (робіт, послуг), так і комісійна винагорода. А вже до складу витрат включається сума вартості придбаних товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшої реалізації згідно з посередницьким договором, за умови їх документального підтвердження1.
1 Додатково див. роз'яснення запорізьких податківців.
Облік витрат
Як визначити витрати? Основні правила такі:
- визнаються лише у разі, якщо вони пов'язані з проведенням госпдіяльності, мають бути документально підтверджені;
- діє касовий метод, тобто з підтвердженням про оплату;
- перелік витрат визначено п. 177.4 ПКУ;
- для підприємця — платника ПДВ не включаються до витрат суми податку, що входять до ціни придбаних товарів (робіт, послуг);
- суми акцизного податку, ПДФО, військового збору, податку на майно також не відносяться до витрат;
- суми на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації, не включаються до витрат. Але за власним бажанням можна включати до складу витрат амортизаційні відрахування (додатково див. «ДК» №33/2017). Заборона є лише стосовно витрат на придбання та утримання ОЗ подвійного призначення, до яких згідно з пп. 177.4.6 ПКУ належать земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.
Податок на майно
Податок на майно складається з:
— податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
— транспортного податку;
— плати за землю.
За витратами, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг, що пов'язані з отриманим доходом, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. Зверніть увагу: у періоді отримання доходу, а не у періоді понесення витрат. Це означає, що якщо підприємець, приміром, поніс певні витрати авансом (вніс передоплату за товар), проте доходу ще не отримано (за товар не розрахувались, тобто кошти не надійшли на поточний рахунок або до каси), факт понесення витрат є, але права на відображення наразі немає. Такі суми будуть відображатись у Книзі за датою отримання доходу підприємцем.
Отже, без доходу не може бути витрат. Але не хвилюйтесь: якщо в будь-якому кварталі ФОП не отримував доходу, це не означає, що протягом звітного року втрачається право на витрати. Якщо ФОП протягом року (у наступних роках) отримує дохід, він має право відобразити понесені витрати у минулому.
Витрати розподіляються:
- на оплату товарів, робіт, послуг, які відносяться до конкретного об'єкта витрат та пов'язані з отриманим доходом. Такі витрати відображаються у Книзі за підсумками дня у графі 6 Книги (пп. 177.4.1 ПКУ);
- на оплату праці найманих осіб, на оплату послуг згідно з договорами ЦПХ, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV ПКУ). Внески ФОП на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством. Обов'язкові виплати працівникам (у тому числі оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця). Суму витрат на оплату праці та нарахування, зокрема ЄСВ, понесених у звітному місяці, відображають у графі 7 Книги (пп. 177.4.2 ПКУ);
- на суми податків, зборів, пов'язаних із проведенням господарської діяльності підприємця (крім ПДВ для платників податку та акцизного податку, ПДФО від господарської діяльності та військового збору, який сплачується за даними декларації, податку на майно); суми ЄСВ; платежі, сплачені за одержання ліцензій, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю підприємця. Місце таким витратам у графі 8 Книги (пп. 177.4.3 ПКУ);
- інші витрати, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, і місце таким витратам також у графі 8 Книги1 (пп. 177.4.4 ПКУ). Фактично ця норма містить перелік із 10 видів витрат, і податківці доволі часто використовують це на свою користь.
1 I, до речі, у Порядку №481 згадується ще про понесені витрати у вигляді комунальних платежів тощо.
Курсові різниці
Для визначення суми доходів та витрат, одержаних (понесених) в іноземній валюті, слід застосовувати курс НБУ, що діяв на дату фактичного одержання (понесення) таких доходів та витрат (додатково див. IПК від 28.08.2019 р. №4050/6/99-99-13-02-03-15/IПК, «ДК» №39/2019). Тобто курсові різниці у Книзі доходів і витрат доходи, отримані від реалізації товарів (робіт, послуг) у валюті, підприємці відображають у гривнях за курсом НБУ на дату надходження коштів на рахунок.
А як бути з визначенням доходу та витрат від продажу валюти? У ст. 177 ПКУ нічого про це немає. А, наприклад, у згаданій вище IПК від 28.08.2019 р. №4050/6/99-99-13-02-03-15/IПК податківці повідомляють, що перелік витрат, визначених у п. 177.4 ПКУ, не містить суми від'ємної курсової різниці, яка виникає при продажу валютної виручки (і такі роз'яснення непоодинокі).
Від себе додамо, що поняття курсової різниці — суто бухгалтерського обліку. Відповідно до п. 3 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», курсова різниця — це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Фізособи бухобліку не ведуть та не можуть оцінювати свої активи станом на певні моменти часу (вони і активів у їх бухгалтерському розумінні не мають, а мають лише майно), а отже, фізособи не можуть визначати різницю між двома оцінками активу у різні моменти часу. Всі свої доходи і витрати фізособи визначають за касовим методом у сумі отриманих або витрачених коштів. Виходячи з цих міркувань, операції з купівлі-продажу валюти не призводять до виникнення доходів та витрат у ФОПа.
Витрати на ліцензії та штрафи
Витрати на ліцензії (зокрема, на тютюн та алкоголь) або інші документи дозвільного характеру, пов'язані з його господарською діяльністю, починаючи з 2016 року включаються до складу витрат за фактом їх сплати на підставі підтвердних документів.
Нагадаємо!
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами справляється щоквартально рівними частками.
Сплата ЄСВ
Підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат суму сплаченого за квартал ЄСВ по факту сплати, за умови її документального підтвердження, позаяк зобов'язаний сплачувати ЄСВ за календарний квартал до 20-го числа місяця, наступного за кварталом, за який він сплачується (ЗIР, категорія 104.05).
Отже, сума ЄСВ, сплачена за IV квартал, потрапить до витрат I кварталу наступного року.
Нагадаємо, що згідно з пп. 2 ч.1 ст. 7 Закону про ЄСВ базою для сплати ЄСВ за себе у підприємця є чистий дохід, який оподатковується ПДФО. I сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (у 2019 р. — 918,06 грн щомісяця).
Мінімальний страховий внесок
Сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця*.
Підпункт 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ
* ФОП сплачує ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, наступного за кварталом, за який сплачується ЄСВ.
ЄСВ підлягає сплаті незалежно від фінансового становища підприємця! Будьте уважні, тому що сума ЄСВ, своєчасно не сплачена у встановлені строки, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів, передбачених у ч. 3 ст. 25 Закону про ЄСВ.
Отож до складу витрат підприємця включається сума ЄСВ (як за себе, так і за найманих працівників або фізосіб, що надають послуги за договорами ЦПХ), сплачена протягом звітного року. Ці витрати відображаються у Книзі та декларації. Проте до витрат не відносяться суми сплаченої заборгованості з ЄСВ та суми пені і штрафних санкцій. Підтверджують це і податкові органи. Наприклад, в IПК ДФСУ від 18.02.2019 р. №581/П/99-99-13-01-04-14/IПК (див. «ДК» №11/2019, коментар «ДК») вони повідомляють, що нормами ПКУ не передбачено відносити до складу витрат штрафи та пеню.
Оренда та комунальні витрати
Витрати на оплату оренди прямо передбачені у пп. 177.4.4 ПКУ, а витрати на комунальні послуги згадуються у п. 6 Порядку №481. Проте пам'ятайте, що основне правило — це зв'язок із госпдіяльністю! Тому договір оренди та рахунки на комуналку повинні бути укладені на ФОПа, а не фізособу.
Зверніть увагу, що витрати на оренду об'єктів житлової нерухомості прямо заборонені пп. 177.4.5 ПКУ, бо такі об'єкти є основними засобами подвійного призначення.
Відшкодування комунальних послуг можна віднести до витрат, але у договорі оренди слід визначити порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).
Послуги охорони та ремонт
Податківці стверджують (ЗIР, підкатегорія 104.05), що п. 177.4 ПКУ визначає перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів підприємця від провадження господарської діяльності. I ця норма не передбачає включення до складу витрат оплати послуг з охорони приміщень.
На наш погляд, якщо приміщення здаються в оренду, такий вид діяльності є одним із видів, зареєстрованих у держреєстратора як підприємницька діяльність, і тому є можливість визнання витрат. Адже у пп. 177.4.4 ПКУ є перелік інших витрат, до складу яких включаються витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені у пп. 177.4.1 — 177.4.3 ПКУ. А чому б не скористатися: «вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг» — це зазначено у тому самому пп. 177.4.4 ПКУ, і вартість послуг з охорони безпосередньо пов'язана з госпдіяльністю підприємця, що надає приміщення в оренду і визначає дохід.
У переліку знаходимо такі види діяльності, як ремонт та експлуатація майна, що використовується в господарській діяльності.
Наприклад, підприємець насправді не має права включити до складу витрат вартість ремонту власного (орендованого) вантажного (легкового) автомобіля, що використовується в господарській діяльності та належить до основних засобів подвійного призначення1.
Тому, на наш погляд, доволі фіскально стверджувати, що витрати, які безпосередньо пов'язані з утриманням приміщень, від яких отримується підприємницький дохід, а відповідно сплачується податок, не визнавати у складі витрат.
Конкретний перелік витрат, які не можна визнавати підприємницькими, наводиться у пп. 177.4.5 ПКУ. I, до речі, витрати на придбання приміщень (за винятком житлових!) за виконання певних вимог також можна відображати через амортизаційні відрахування у витратах. А згодом і понесені витрати на ремонт та поліпшення згідно з пп. 177.4.6 ПКУ.
Витрати на страхування
Так само аргументуючи відсутністю у пп. 177.4.4 ПКУ витрат на послуги страхування, податківці забороняють включати до складу витрат оплачені послуги страхування, пов'язані з веденням господарської діяльності2.
1 Роз'яснення ГУ ДФС у Закарпатській області від 07.08.2019 р.
Але ще рік тому в IПК ГУ ДФС у Харківській області від 09.01.2018 №86/IПК/20-40-13-11-12 у податківців була більш приваблива та логічна позиція.
Виходячи з того що договори страхування цивільно-правової відповідальності та страхування небезпечних вантажів є обов'язковим видом страхування власників наземних транспортних засобів і безпосередньо пов'язані з наданням транспортних послуг, витрати на їх придбання підприємець може віднести до складу витрат відповідно до пп. 177.4.4 ПКУ. Проте позаяк витрати на страхування неможливо безпосередньо пов'язати з отриманням конкретного доходу і враховуючи, що вони забезпечують одержання економічної вигоди протягом тривалого періоду, то такі витрати включаються до складу витрат рівномірно протягом такого періоду.
Витрати на кредит
Доволі часто перед підприємцем постає запитання: чи має він право відобразити у витратах суму погашеного кредиту та сплачених відсотків за користування цим кредитом, якщо кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності?
Пунктом 177.4 ПКУ визначено перелік витрат, та, на жаль, ця норма не містить прямого посилання на витрати у вигляді сплачених відсотків за користування кредитними коштами, на відміну від плати за розрахунково-касове обслуговування, що є витратами підприємця.
I податкові органи використовують це на свою користь. Вони повідомляють, що підприємець не має права включати до складу витрат суму погашеного кредиту та сплачених відсотків, нарахованих йому за користування, незалежно від того, що кредитний договір укладено з банком у статусі ФОПа і для потреб фінансово-господарської діяльності підприємця (додатково див. IПК ДФСУ від 08.11.2018 р. №4736/Л/99-99-13-01-02-14/IПК).
I, нарешті, ВС у постанові від 12.07.2019 р. №804/888/16 дійшов висновку, що підприємець має право на віднесення процентів за користування кредитом до витрат, пов'язаних з отриманням доходу.
Сплата відсотків за користування кредитними коштами, що отримувалися для здійснення підприємницької діяльності і за рахунок яких придбавалась сировина для виробництва, є витратами, пов'язаними з отриманням доходу, і нарахування процентів є платою за надану послугу щодо користування кредитними коштами.
Витрати на періодику
Чи має право підприємець включати до складу витрат вартість придбаної літератури, передплачених спеціалізованих періодичних видань та інтернет-послуг?
Податкові органи не заперечують щодо витрат на послуги Iнтернету та витрат на придбання літератури, за умови що вони безпосередньо пов'язані з отриманням доходів від господарської діяльності та за наявності первинних документів, а саме документів, які фіксують факт витрачання коштів. Такими документами можуть бути банківські платіжні документи, роздруківка про рух коштів від банківської установи із зазначенням даних контрагентів та вартості товарів (робіт, послуг), касовий чек тощо.
Зрозуміло, що придбання, приміром, художньої літератури або оплата онлайн-курсів із вивчення іноземної мови, якщо підприємець займається виробництвом меблів, будуть недоречні, адже такі витрати прямо не пов'язані з госпдіяльністю підприємця. А от оплата виставки чи курси з навчання дизайну меблів — чом би й ні?!
Відрядження
Підприємець не має права включати до складу витрат суму коштів, витрачених під час особистого перебування у відрядженні. Відповідно до пп. 177.4.4 ПКУ, до складу витрат на відрядження відносяться витрати на найманих працівників.
Роз'яснення податківців (ЗIР, підкатегорія 104.05) та норма ПКУ не дивують, адже за визначенням відрядження є службовою поїздкою працівника з місця роботи до місця (іншого населеного пункту), куди його відряджає роботодавець. А ФОП не є для себе роботодавцем і працівником, підприємництво не регламентується КЗпП, тому гарантії, передбачені ст. 121 цього Кодексу, — не для підприємця, а лише для його працівників (додатково див. ЗIР, підкатегорія 104.05).