Підприємці на загальній системі ведуть облік не тільки доходів, а й витрат. Витрати, понесені протягом звітного року, впливають на визначення оподатковуваного доходу, як наслідок – на суму ПДФО та військового збору, яку слід сплатити підприємцю за звітний період. Основні правила щодо визнання витрат полягають у тому, що такі витрати мають бути:
- підтверджені документально;
- пов'язані з госпдіяльністю (безпосередньо пов'язані з отриманням доходів);
- фактично понесені (оплачені).
Завдяки податковій реформі1 поняття «основні засоби подвійного призначення» тепер немає. А є перелік основних засобів, які не підлягають амортизації, куди входять, зокрема, легкові автомобілі (на відміну від вантажних). Не заперечують цього і податкові органи у коментованій IПК, де сказано: «з 23.05.2020 р. вантажні автомобілі, у т. ч. сідельні тягачі та напівпричепи, які призначені для перевезення вантажів, не відносяться до основних засобів подвійного призначення, що не підлягають амортизації».
Тож якщо у господарській діяльності використовуються вантажівки (а також сідельні тягачі, напівпричепи, трактори, гідравлічні підйомники тощо), то підприємець має право (за власним бажанням) включати до складу витрат суми відповідних амортизаційних відрахувань. У цьому разі слід вести окремий облік витрат і здійснювати розрахунок амортизації згідно з пп. 177.4.7 – 177.4.9 ПКУ.
Згідно з оновленим пп. 177.4.6 ПКУ витрати на:
- придбання вантажного автомобіля, а також витрати на його реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення – підлягають амортизації;
- поточний ремонт – повністю включаються до складу витрат звітного періоду.
Зверніть увагу, що в оновлених нормах немає уточнень, що витрати повинні бути датовані (оплачені) з 23 травня 2020 р. Тож амортизаційні відрахування можуть нараховуватись і на вартість придбаних до 23 травня 2020 р. вантажних автомобілів. Це не повинно суперечити законодавству, оскільки:
- такого обмеження у ст. 177 ПКУ не встановлено;
- звітним періодом є рік, за результатом якого визначаються ПДФО та військовий збір;
- підприємець може визначити річну суму амортизації.
Проте рекомендуємо додатково отримати власну IПК, тому що податківці можуть мати протилежну фіскальну думку.
Згідно з пп. 177.4.4 ПКУ до складу витрат належать суми на ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності. У цій нормі не сталося жодних змін, проте слід пам'ятати про оновлений пп. 177.4.6 ПКУ, за яким реконструкція, модернізація та інші види поліпшення (крім поточного ремонту) – це витрати поступові, через амортизацію. Враховуючи, що відразу до витрат дозволено відносити лише поточний ремонт, схиляємось до думки, що витрати на капремонт слід амортизувати.
Підприємцю важливо правильно розподіляти перелік ремонтних робіт та поліпшень. Правильно класифікувати поточний ремонт та поліпшення допоможе гл. 6 Методрекомендацій з бухобліку ОЗ2, а також Положення про ТО3.
1 Закон України від 16.01.2020 р. №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
2 Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Мінфіну від 30.09.2003 р. №561.
3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. №102.
Наприклад, до капремонту належать роботи, пов'язані зі заміною рами для вантажних автомобілів або одночасною заміною не менш ніж трьох базових агрегатів. А операції щодо заміни шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.
Тож підприємець має право включити до складу витрат вартість поточного ремонту власного (орендованого) вантажного автомобіля, що використовується в господарській діяльності.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!