Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ передбачено, що фізичні особи -- підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -- підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців), визначені платниками єдиного внеску.
Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 та частиною п'ятою ст. 8 Закону про ЄСВ зазначені платники нараховують єдиний внесок у розмірі, встановленому відповідно до класу професійного ризику виробництва, до якого їх віднесено, з урахуванням видів економічної діяльності (від 36,76 до 49,7%), на суми нарахованої заробітної плати працівникам за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці.
Частиною 13 ст. 8 Закону про ЄСВ єдиний внесок у розмірі 8,41% встановлено лише для підприємств, установ та організацій, в яких працюють інваліди.
Враховуючи зазначене, фізична особа -- підприємець нараховує єдиний внесок на заробітну плату працівників-інвалідів у розмірі, встановленому залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого його віднесено.
«Вісник податкової служби України», червень 2012 р., №24
