Журнал "Вісник. Офіційно про податки"
Згідно з п. 299.1 Податкового кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (п. 295.1 ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ПКУ).
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 9 Закону про держреєстрацію відомості, зокрема, про фізичну особу — підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) на підставі документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у зв’язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою подається, зокрема, ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (п. 2 частини четвертої ст. 18 Закону про держреєстрацію).
Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів передбачена ст. 13 вищезазначеного Закону та здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, встановленому Мін’юстом України спільно з відповідними державними органами.
Відомості з ЄДР про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця є підставою для зняття її з обліку, зокрема в органах ДФС, та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства (частина четверта ст. 13 Закону про держреєстрацію).
Абзацом другим пп. 1 п. 11.22 розділу ХІ Порядку №1588 визначено, що дата зняття з обліку фізичної особи — підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця.
Підпунктом 37.3.2 п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу передбачено, що підставами для припинення податкового обов’язку крім його виконання є, зокрема, смерть фізичної особи.
Порядок виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи — підприємця у разі її смерті або визнання безвісно відсутньою чи недієздатною встановлено ст. 99 ПКУ.
Виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи — підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття (п. 99.1 ст. 99 Податкового кодексу).
Грошові зобов’язання або податковий борг, що залишаються непогашеними фізичною особою — платником податків, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою, або оголошена померлою чи визнана недієздатною, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац третій п. 97.3 ст. 97 Податкового кодексу).
Особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою, або оголошена померлою чи визнана недієздатною, особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи (пп. 97.4.4 п. 97.4 ст. 97 Податкового кодексу).
Виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи — підприємця у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Таким чином, оскільки повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у разі смерті, а також відомості відповідної реєстраційної картки є підставою для зняття її з обліку в органах ДФС, заява про відмову від спрощеної системи оподаткування спадкоємцями не подається.
При цьому норми Податкового кодексу не передбачають у такому випадку подання звітності за останній звітний період, на який припадає дата смерті.