Як зазначає ДПСУ, згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ платниками єдиного податку, які належать до другої групи, є фізособи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають із ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Водночас ПКУ не надає визначення терміна «населення» для потреб застосування вищезазначеної норми «спрощенцями» II групи ЄП.
А ДПСУ в коментованій нами ІПК під терміном «населення» пропонує розуміти сукупність людей, які перебувають у межах певної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни цієї держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства й особи з подвійним і більше громадянством (із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).
Таким чином, іноземці, на думку податкової, потрапляють до переліку «населення», з ким «спрощенці» II групи ЄП можуть працювати та перебувати при цьому на спрощеній системі оподаткування. Проте податкова все-таки уточнює, що, зокрема, йдеться про іноземних громадян, які перебувають у межах юрисдикції України.
І ось тут починається найцікавіше. Адже якщо розуміти «у межах юрисдикції» як «за наявності законних підстав» для перебування на території України, то фактично податківці покладають на ФОПа-«єдинника» обов’язок цю законність перевіряти. А ФОП усе ж таки не міграційна служба, в ПКУ такого обов’язку не передбачено, і недарма.
Та й у ст. 3 Закону про правовий статус іноземців перебування під юрисдикцією України та законність перебування на її території розглядаються як різні поняття. Зокрема, в ній говориться: іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб’єктності та основних прав і свобод людини.
Тобто насправді перебування під юрисдикцією України означає, швидше за все, фактичне перебування на території України, принаймні на неокупованій її території, де контролюється виконання її законів.
Проте якщо вже перестраховуватися, то нагадаємо, яке перебування в Україні для іноземців є законним.
Законні підстави перебування в Україні
Отже, ми говоримо не просто про іноземних громадян, а іноземців, які на законних підставах перебувають на території України. І для таких випадків варто керуватися положеннями Закону про свободу пересування та Закону №1871.
Обидва ці закони оперують терміном «особи», тобто йдеться про фізичних осіб, особу яких підтверджують такими документами:
- паспорт громадянина України;
- тимчасове посвідчення громадянина України;
- посвідка на постійне проживання;
- посвідка на тимчасове проживання;
- посвідчення біженця;
- посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
- посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Водночас не варто забувати про міграційне законодавство, яке дозволяє громадянам країн із безвізовим режимом в’їзду тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Для громадян країн із візовим режимом строк перебування на території України визначається строком дії візи. Зазвичай цей строк також становить 90 днів, але може бути й іншим.
Це важливо!
Коли закінчується термін дії візи або строк перебування (90 днів) для безвізу, громадянин має покинути територію України або продовжити строк перебування в Україні. Інакше йому загрожує або адмінштраф, або примусове видворення до країни походження чи третьої країни. Про це можна прочитати на сайті ДМСУ. Щоб порахувати кількість днів, протягом яких дозволено перебувати у країні, іноземці можуть скористатися «Міграційним калькулятором».
Отже, у разі укладення договору оренди нерухомого майна обережний «спрощенець» має враховувати, що такий договір не може бути укладений на строк, довший ніж такій особі дозволено перебувати на території України, або такий іноземець має надати, зокрема, посвідку на тимчасове чи постійне проживання на території України (із зазначенням відповідної інформації у договорі оренди нерухомості/житла). Зокрема, до цієї категорії належать й іноземці, які мають статус ФОПів за чинним українським законодавством та зареєстровані в ЄДР.
Як бути з іноземцями — самозайнятими особами й ФОПами?
Водночас виникає запитання і щодо інших іноземців — які мають статус підприємця (самозайнятої особи у країні походження) або є працівниками за дозволом про працевлаштування на території України тощо.
Тут варто врахувати такі три моменти.
1. Іноземці, які мають статус підприємця (самозайнятої особи) у країні походження. Такі особи є фізособами-іноземцями в розумінні чинного ПКУ та перетинають кордон України або на 90 днів для безвізових краї, або на строк дії візи (для візових країн). Тож у разі передачі нерухомості в оренду має значення не статус іноземця у країні походження, а строк перебування на території України та законні підстави.
2. Е-резиденти. Так, електронний резидент (е-резидент) — іноземець, який досяг 18-річного віку, не є податковим резидентом України, отримав відповідні кваліфіковані електронні довірчі послуги та інформація про якого внесена до інформаційної системи «Е-резидент» (пп. 14.1.56-6 ПКУ). Реєструються електронні резиденти (е-резиденти) платниками єдиного податку третьої групи контролюючим органом протягом двох робочих днів з дати отримання від державного реєстратора відомостей про реєстрацію електронного резидента як фізособи-підприємця у порядку, встановленому Законом про держреєстрацію (п. 299.1 ПКУ).
Тому ФОПи-«спрощенці» II групи ЄП можуть без жодних застережень здавати нерухомість в оренду іноземцям зі статусом е-резидента як платникам єдиного податку з реєстрацією в ЄДР, якщо у таких е-резидентів виникне потреба протягом певного часу перебувати в Україні (звісно, такі фізособи також можуть перебувати в Україні на законних підставах, які обмежуються візою або 90 днями для безвізових країн).
3. Іноземці, які працюють за трудовими договорами та за дозволом від центру зайнятості, перебуваючи на території України на законних підставах. Звісно, ФОПи-«спрощенці» на II групі ЄП можуть укладати договори оренди нерухомості (житла тощо) безпосередньо з такими фізособами, які самостійно оплачують орендну плату та інші витрати (комунальні, телекомунікаційні послуги тощо). Такий договір може бути підписаний від імені юрособи, де такий іноземець працює, та/або оплата може здійснюватися з банківського рахунку юрособи-роботодавця, якщо така юрособа є платником ЄП.
Оплата у валюті і ЗЕД для II групи ФОПа
Коли йдеться про нерезидентів, все ж таки варто мати на увазі ситуацію, коли нерезидент (який у коментованій нами ІПК прирівняний до «населення» за умови перебування на території України на законних підставах) не має рахунку в українському банку, але має рахунок у країні походження.
На території України єдиним легальним засобом платежу є гривня (ч. 1 ст. 5 Закону про валюту). Винятків для оренди приміщень цією нормою не передбачено. Проте якщо орендар є іноземцем, то він має повне право сплачувати за послуги, отримані в Україні, зі свого банківського рахунку, відкритого за кордоном, тобто іноземною валютою. І тоді, звісно, такий договір прирівнюється до ЗЕД-контракту з метою застосування розрахунків в іноземній валюті. З огляду на це нагадаємо, що на сьогодні немає заборони на здійснення ФОПом II групи ЄП зовнішньоекономічної діяльності. До речі, й сама ДПСУ не бачить тут жодних перешкод.
Консультують податківці
<...> Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які, фізичні особи — підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп.
До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу належать фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають із ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Таким чином, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку другої групи може здійснювати зовнішньоекономічну діяльність як на території України, так і за її межами, за умови дотримання вимог, визначених п. 291.4 ст. 291 Кодексу, зокрема в частині надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню та нездійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. <...>
Лист ДПСУ від 01.06.2021 №3878/К/99-00-18-04-03-09
Відповідно, такий ФОП II групи ЄП може приймати валюту на свій валютний рахунок. Хоча строк дії договору — під запитанням. Адже, якщо обмежитися лише законним періодом перебування іноземця в Україні, то зазначити чіткий строк дії договору наперед буде важко. На нашу думку, це й недоцільно робити! Не слід плутати законність перебування на території України (віза чи безвіз) із фактичним перебуванням такого іноземця в Україні. А, зокрема, якщо говорити про безвіз, то йдеться про 90 днів протягом 180 днів на рік. Тобто іноземець може перебувати (мешкати в орендованій нерухомості) не 90 днів поспіль, а лише, скажімо, 10 днів на місяць. Тож договір оренди для такого випадку може бути укладений на строк максимум дозволених 180 днів. Статус «єдинника» таким чином буде захищено, але це вже фактично здавання житла не на півроку, а на певні дні!
Отже, такі особливості варто докладно описувати у договорі, аби згодом під час перевірки не виникало проблем із податковими органами щодо тлумачення строку дії договору.
За наявності візи — строк договору можна обґрунтувати саме строком дії візи.
Отже, враховуючи особливості перебування іноземців на території України, ФОПам II групи ЄП варто багато уваги приділити змісту договору оренди нерухомості та максимально коректно прописати умови оренди: умови оплати і строк дії договору. Або бути готовим відстоювати свої інтереси під час перевірок та в суді.
