Коментар до Постанови ВС від 13.09.2023 у справі №707/1298/22
Те, що під час воєнного стану майно громадян і суб’єктів господарювання може вилучатися на користь ЗСУ, факт доволі добре відомий. Ми про це неодноразово писали:
- ОЗ вилучено на користь військової адміністрації: які наслідки з податку на прибуток?
- Військово-транспортний обов’язок: як вилучається транспорт під час війни?
- Вилучення орендованих ТЗ на користь військових.
Але випадки бувають різні, і дехто вважає, що вилучення було безпідставним або принаймні не оформленим як належить.
Зміст справи
29.06.2022 громадянин звернувся до суду з позовом до військової частини Нацгвардії України, обласної військової адміністрації, Нацполіції про визнання права власності на майно та його витребування.
Адже йому на праві власності належить автомобіль марки Volkswagen, який у квітні 2022 року він передав у користування іншій фізособі.
05.05.2022 ця фізособа повідомила власника ТЗ про те, що працівники відділу поліції ГУ НП спільно з представниками ТРО у нього безпідставно, із застосуванням сили, без пояснення будь-яких причин вилучили на користь військової частини Нацгвардії України цей ТЗ.
Не погоджуючись із вказаними діями, водій 05.02.2022 та 03.05.2022 звертався зі скаргою на спеціальну телефонну лінію «102».
Власник авто звернувся із запитом до командира військової частини Нацгвардії України, який повідомив, що цей ТЗ справді було примусово вилучено на користь військової частини Нацгвардії України, що підтверджується наданою водієві копією акта про примусове відчуження або вилучення майна від 01.05.2022.
Однак громадянин – власник ТЗ наполягає, що:
- не повідомлявся офіційно про вилучення належного йому автомобіля,
- акт про примусове відчуження або вилучення майна йому не видавався,
- оригінал висновку про вартість вилученого автомобіля перед вилученням йому також не вручався,
- грошова оцінка автомобіля станом на 01.05.2022 (момент вилучення) взагалі не проводилась,
- рішення військовим командуванням про відчуження вказаного транспортного засобу не приймалось та військовою адміністрацією не погоджувалось,
- він не уповноважував від його імені вчиняти юридично значимі дії фізособу, яка керувала ТЗ на момент вилучення, зокрема щодо підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна від 01.05.2022,
- форма акта не відповідає зразку, затвердженому Постановою КМУ від 31.10.2012 №998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». При цьому сам акт вилучення містить підписи посадових осіб Нацполіції, посадових осіб структурних (самостійних) підрозділів, експертних центрів системи МВС України, які згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» не є органами військового управління, і затвердження акта про примусове відчуження або вилучення майна від 01.05.2022 не входить до кола їхніх повноважень,
- транспортний засіб вилучено безоплатно, без компенсації вартості.
Таким чином, власник ТЗ вважає, що військова частина Нацгвардії України незаконно користується зазначеним автомобілем та, порушуючи закон, відмовляється у добровільному порядку повернути його власникові.
Позиція військової адміністрації та Нацполіції
Натомість обласна військова адміністрація вважає, що нею повною мірою виконано вимоги законодавства, чинного під час дії правового режиму воєнного стану, а рішення щодо примусового відчуження автомобіля Volkswagen Passat було прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Навіть якщо акт, як стверджує власник автомобіля, і було складено із порушенням, він не є правовим актом індивідуальної дії та його скасування не приведе до відновлення порушеного права, оскільки зазначений документ складається лише з метою підтвердження події примусового відчуження або вилучення майна.
Але такий акт є підставою для подальшої повної компенсації за примусово відчужене майно. Скасування окресленого акта позбавить його можливості на відшкодування вартості майна, що передбачено ст. 9 Закону № 4765, після скасування правового режиму воєнного стану.
Нацполіція додала нових цікавих подробиць про цю подію.
24.04.2022 о 22:05 фізособа (не власник ТЗ) керувала автомобілем з ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження тесту на алкогольне сп’яніння відмовилася як на місці, так і в медичному закладі, у зв’язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Також 24.04.2022 близько 22:32 інспектор Нацполіції на підставі ст. 265-2 КУпАП здійснив огляд та тимчасове затримання ТЗ, який було доставлено на спеціальний майданчик.
Також Нацполіція наголосила, що відповідно до п. 3 наказу Черкаської військової адміністрації від 02.03.2022 №2 зі змінами від 26.03.2022, Нацполіція, управління патрульної поліції у разі виявлення осіб за кермом ТЗ у стані алкогольного сп’яніння має право здійснити оформлення матеріалів відповідно до КУпАП з одночасним затриманням ТЗ на термін не більше 3 діб, а також передачею відповідних матеріалів обласному військовому командуванню для вирішення питання щодо примусового відчуження або вилучення транспортного засобу для виконання завдань з оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правового режиму воєнного стану.
Обласною військовою адміністрацією від 04.03.2022 утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв’язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану, яка прийняла рішення про примусове відчуження майна (ТЗ). Це протокольне рішення було подано на погодження обласній військовій адміністрації. Актом про примусове відчуження або вилучення майна від 01.05.2022 здійснено примусове вилучення у власника ТЗ на користь військової частини Нацполіції України. Право власності підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 16.06.2021.
Наскільки правомірними були дії військової адміністрації?
Що сказав суд
Позиція судів у цій справі нас дуже зацікавила, адже перша інстанція відмовила у поверненні ТЗ власникові – позов було подано до військової частини, а має бути поданий до обласної військової адміністрації, а апеляційна інстанція взагалі справу закрила – справа має розглядатись адміністративним судом.
Реквізиція майна та право на повернення
Примусове відчуження об’єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 ЦКУ (ч. 3 ст. 321 ЦКУ).
Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду (ч. 3, 4 ст. 353 ЦКУ).
Важливо! ВС наголосив, що у разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно зберіглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, водночас вона зобов’язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв’язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна (ч. 5, 6 ст. 353 ЦКУ).
У постанові ВС від 28.06.2023 у справі №686/8141/22 зазначено, що відповідно до вимог ст. 316, 317, 319 ЦКУ правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі, інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості (ч. 2 ст. 353 ЦКУ).
На жаль, у коментованій нами справі єдине, що ми на сьогодні точно знаємо, – це те, що позов власник ТЗ має подавати саме до судів загальної юрисдикції (не до адміністративних судів!). Тож ВС повернув справу на розгляд апеляційної інстанції.
Загалом суд не заперечив в умовах воєнного стану діяти саме так, як діяли органи Нацполіції та обласна військова адміністрація. Але яким буде рішення, – дізнаємося згодом та повідомимо окремо.