Держземагентство відкрило земельний довідник

Скільки в середньому коштує земля у певному населеному пункті, тепер українці можуть дізнатися через Інтернет-мережу. Фахівці Держземагентства склали відповідний довідник. У ньому вперше зібрали інформацію про рік останнього проведення нормативної грошової оцінки земель кожного населеного пункту України та його середню вартість.
Євген Бердніков, заступник голови Держземагентства: «Для населення це базова інформація про приблизні розміри ставок, які обчислюються з цього земельного податку та орендної плати. Якщо ставка оренди прив’язана безпосередньо до певного відсотка від нормативно-грошової оцінки, то це, безумовно, тягне за собою автоматичний перегляд ставок».
Орендна ставка на землю не має бути меншою за 3% від нормативно-грошової оцінки угідь. Для місцевих органів влади довідник теж корисний. Вони можуть порівнювати вартість наділів в однотипних населених пунктах. І систематично, раз на 5 ? 7 років, проводити оцінювання квадратного метра території. Це вигідно, бо за останні 7 років у середньому вартість землі в українському населеному пункті зросла у 2 з половиною рази — з 35 грн за квадратний метр до 88 грн. Та проблема в тому, що нормативно-грошову оцінку площ проводять тільки коштом місцевих бюджетів.
Ярослав Рабошук, аналітик асоціації міст України: «У нас місцеві бюджети, особливо сільських територій, повністю дотаційні. Такі територіальні громади не мають фінансового ресурсу для проведення таких робіт. Вони живуть, по суті, тільки на одну заробітну плату».
Районній раді, у підпорядкуванні якої перебувають 5 ? 7 сіл, оцінка коштуватиме від 30 тис. грн, для міст із населенням до 50 тисяч осіб ціна стартує від 50 тис. грн, а міста обласного рівня в середньому на оцінювання витрачають 200 тис. грн.
Інколи місцеві посадовці, які тісно пов’язані з місцевим бізнесом, свідомо занижують вартість земель, аби самим менше платити поборів. У такому разі довідник може допомогти в суді, де можна оскаржити методику оцінки.
Олександр Поліводський, юрист: «Для того щоб довести, що щось було проведено не так, треба вказати на порушення методики самої, а не інших нормативних актів. У цьому випадку додаткова інформація, яка є публічною і офіційною, може стати в нагоді для того, щоб обґрунтувати свої твердження з оскарження».
Тетяна Стець