Під час проведення планових чи позапланових перевірок органи ДПС іноді не обмежуються лише визнанням операцій нікчемними чи безтоварними, а навіть дозволяють собі надавати оцінку діяльності платника податків щодо укладених ним господарських договорів. Тобто фактично втручатися у господарську діяльність платника податків.
Для розуміння ситуації наведемо приклад.
Так, однією з підстав донарахування сум податку на прибуток та ПДВ став висновок ДПІ про те, що ТОВ у перевіреному періоді незаконно зменшив оподатковуваний прибуток на суму витрат на оплату рекламних, маркетингових послуг та послуг мерчандайзингу. Зазначені послуги перебувають поза межами господарської діяльності ТОВ як виробника продукції, позаяк полягають у здійсненні передпродажних заходів з просування товару, право власності на який перейшло від позивача до названих покупців за наслідками його поставки.
ВАСУ у своєму рішенні вказав на те, що за наслідками дослідження доказів надання маркетингових, мерчандайзингових та інших послуг з просування товару позивача у торговельних мережах підтверджується договорами, актами приймання-передачі послуг, податковими накладними, документами про оплату цих послуг, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідну з метою оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їхню вартість.
Спірні послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача у торговельних мережах названих контрагентів шляхом популяризації продукції Товариства серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача. При цьому зазначені дії з просування товару мають економічну цінність самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.
Також ВАСУ зазначає, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому має право самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А отже, платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та має право самостійно обирати виконавців послуг.
Ми цілковито підтримаємо такий підхід, адже, справді, Податковий кодекс України не містить положень, що дозволяють контролюючому органові оцінювати витрати з погляду їхньої доцільності, раціональності й ефективності, та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ витрат залежно від суб'єкта надання відповідних послуг (зокрема, чи надані спірні послуги власними силами, чи сторонньою особою).