14 вересня 2017 року у ВРУ зареєстровано проект Закону про ринок земель (реєстр. №7112).
Передісторія
Законопроект у поданій редакції був внесений до Верховної Ради України 28 лютого 2008 року Кабінетом Міністрів України під керівництвом Юлії Тимошенко та зареєстрований у Парламенті за №2143.
17 червня 2008 року законопроект був розглянутий на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин, який рекомендував Парламенту його відхилити.
11 березня 2010 року законопроект було відкликано у зв’язку з припинення повноважень Уряду під керівництвом Юлії Тимошенко.
Чому потрібний такий закон
Як зазначено у пояснювальній записці, час довів, що даний законопроект був високоякісним документом, який містив у собі весь склад правових норм, необхідних для функціонування цивілізованого ринку сільськогосподарських земель в Україні.
На думку законотворців, якщо б він все ж таки був прийнятий, економічна ситуація в Україні була б набагато кращою за сьогоднішню завдяки притоку інвестицій та розвитку ринкових відносин у земельній сфері. Спрямованість на поліпшення інвестиційного клімату, забезпечення прав власників земельних ділянок, недопущення тінізації земельного ринку та надмірної концентрації земельних ділянок у приватній власності залишаються пріоритетами державної політики у земельній сфері і сьогодні.
Тому існує нагальна необхідність повторного подання даного законопроекту до Верховної Ради та якнайшвидшого його розгляду на пленарному засіданні Парламенту.
У процесі доопрацювання законопроекту до другого читання, на думку нардепів, слід обговорити доцільність наявності у його складі положень щодо порядку проведення земельних торгів з огляду на те, що ще положення з такою ж сферою регулювання вже присутні у Земельному кодексі України.
Що пропонується?
Метою прийняття Закону “Про ринок земель” є правове врегулювання питань, пов’язаних з організацією і функціонуванням ринку земель в Україні шляхом визначення у законопроекті правових та економічних засад ринкового обігу земельних ділянок, встановлення економіко-екологічних та правових обмежень щодо обігу земель сільськогосподарського призначення з метою запобігання спекулятивним операціям та монополізації ринку земель сільськогосподарського призначення, оптимізації сільськогосподарського землекористування при обігу земельних ділянок, визначення ефективного власника землі.