Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Мін'юст, роз'яснюючи у листі від 30.03.2018 р. №3681/8.4.1/32-18 окремі питання порядку застосування ст. 158 ЦПК при проведенні державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та/або заборони проведення реєстраційних дій відповідно до Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначив наступне.
Враховуючи особливості правового регулювання, що закріплені в частині сьомій ст. 158 ЦПК, державна реєстрація припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та/або заборони проведення реєстраційних дій, що виникло на підставі рішення суду, яким були вжиті заходи щодо забезпечення позову, проводиться на підставі заяви заявника чи, у разі припинення заборони на проведення реєстраційних дій, заяви відповідної заінтересованої особи та рішення суду про задоволення позову, що набрало законної сили по завершенню 90 – денного строку з дня набрання законної сили таким рішенням суду.
Разом з цим, з огляду на вимоги частини восьмої ст. 158 ЦПК прийняття рішення про державну реєстрацію припинення обтяження здійснюється за умови якщо у органах державної виконавчої служби або у приватного виконавця відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у справі, під час розгляду якої вжито заходи забезпечення позову.
Таким чином, наявність в Державному реєстрі прав відомостей про арешт нерухомого майна, накладений в процесі примусового виконання рішення суду у справі, під час якої вжито заходи забезпечення позову, унеможливлює проведення державним реєстратором реєстраційних дій щодо припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та/або заборони проведення реєстраційних дій на підставі цього рішення суду.
