Коментар до Постанови ВС від 08.02.2022 р. у справі №1.380.2019.001439
Коментоване судове рішення стосується ситуації відмови у ввезенні (імпорті) товару, щодо якого відсутня погоджена з іноземним компетентним органом (Франція) форма сертифікату на імпорт товарів в Україну.
Увага: незважаючи на те, що Держпродспоживслужба все ж отримала від Франції підтвердження видачі поданого для митного оформлення сертифікату (до погодження його форми), все ж товар в Україну так і не пропустили. Чому?
Зміст справи
Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між українським ТОВ та французькою фірмою, на виконання своїх зобов`язань іноземний партнер доставив, а ТОВ прийняв та забезпечив доставку 1500 кг висушеного яєчного білка (ВР1101) та 300 кг сухого яєчного жовтка (JР901), (далі - Товар).
ТОВ зауважує, що напередодні поставки на митницю ним було скеровано листа до Держпродспоживслужби про надання погодження на ввезення в Україну Товару. Проте йому було відмовлено в оформленні та ввезенні товару на митну територію України.
Зі своєї сторони, державним інспектором ветеринарної медицини прикордонного інспекційного пункту ветеринарної медицини, представнику ТОВ було вручено припис, яким зобов`язано звернутись за погодженням на ввезення вантажу до Держпродспоживслужби, а вантаж затримано.
Дії Держпродспоживслужби
Держпродспоживслужба після отримання звернення від ТОВ скерувала до компетентного органу Франції запит з метою з`ясування прийнятності сертифікатів. У відповідь була надана інформація на підтвердження видачі офіційним ветеринарним лікарем країни Франція сертифікатів, які були представлені митним органам, а самі сертифікати прийнятними.
Проте Держпродспоживслужба все ж визнала подані ТОВ на митницю сертифікати неприйнятними та такими, що не відповідають вимогам п. 6 ст. 55 Закону №2042.
У результаті ТОВ повернуто Товар французький фірмі, а саме ТОВ зазнало значних збитків через дії митного органу та Держпродспоживслужби, що й привело ТОВ до суду з позовом до обох органів контролю про визнання їх дій пропиправними та стягнення шкоди у сумі 89 553, 60 грн (за зберігання товару на митниці та його повернення контрагенту до Франції).
ТОВ однозначно вважає дії Держпроспоживслужби протиправними та такими, що спричинили йому збитки. Втім, суди не стали на бік ТОВ!
Відсутність погоджених сертифікатів - без права на імпорт
Митниця заперечувала проти позову, оскільки вважає, що державним інспектором ветеринарної медицини прикордонного інспекційного пункту було проведено перевірку документів, що супроводжували вантаж з об`єктами санітарних заходів, огляд вантажу на відповідність інформації, вказаній у супровідних документах.
Частиною 7 статті 41 Закону №2042 передбачено, що вантаж який ввозиться (пересилається) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост повинен супроводжуватися оригіналом міжнародного сертифіката та інших документів, передбачених законом.
У зв`язку з тим, що між компетентними органами Франції та України немає погодженої форми сертифікату на Товар, який ввозився ТОВ на митну територію України і відсутні ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну даної продукції, державним інспектором ветеринарної медицини був складений припис, яким ТОВ зобов`язано звернутися за погодженням на ввезення цього вантажу на територію України до Держпродспоживслужби.
Держпродспоживслужба також не погодилась з претензіями, оскільки:
- видання погодження на ввезення в Україну яєчних товарів з Франції не передбачене чинним законодавством;
- відповідно до п. 6 ст. 55 Закону №2042 міжнародний сертифікат затверджується Держпродспоживслужби або узгоджуються компетентним органом України з відповідним органом країни-експортера (країни походження);
- на виконання вимог ч. 2 ст. 52 Закону №2042 Держпродспоживслужба листом повідомила компетентний орган Франції про надходження вантажу в супроводі сертифікатів не встановленого зразка, внаслідок чого товар не допущено на митну територію України.
Ситуація доволі складна, адже ТОВ, дійсно, зазнав збитків через дії, а точніше бездіяльність, відповідних органів двох держав. Втім, і в Законі не передбачений порядок дій на відсутність такого сертифіката (принаймні, не сказано про можливість застосування довільних чи інших існуючих форм сертифікатів країни-експортера (походження) на перехідний період).
Крім того, ще в процесі судового розгляду справи Держпродспоживслужби повідомила, що, дійсно, у своїй відповіді французька сторона підтвердила, що сертифікати були видані та підписані офіційним ветеринарним лікарем та не заперечувала, що використала не затверджену обома країнами форму - ця форма сертифікату була використана в очікуванні запровадження ветеринарного сертифікату, який буде офіційно погоджений.
Оскільки до вирішення цієї ситуації була залучена й Рада бізнес-омбудсмена, то Держпродспоживслужба повідомила й ТОВ, й Раду бізнес-омбудсмена про те що отримала лист від компетентного органу Франції, в якому надана інформація щодо «проблемних» сертифікатів. Проте згадані ветеринарні сертифікати є неприйнятними (зокрема, відсутня інформація щодо епізоотичного благополуччя сировинної зони) та такими, що не відповідають законодавству України (вимогам п. 6 ст. 55 Закону №2042). Крім того, у згаданому листі не надана відповідь компетентного органу Франції на пропозицію Держпродспоживслужби щодо погодження двостороннього сертифіката. Втім, рішення Ради є рекомендаційними та вказують лише на можливий напрямок вирішення тих чи інших питань у спірних правовідносинах.
Суд також наголосив, що якщо за результатами консультацій з компетентними органом, який видав сертифікат, встановлено, що останній є неприйнятним, особі, відповідальній за вантаж, відмовляється у його ввезенні (пересиланні) на митну територію України, а подальше поводження з таким вантажем здійснюється відповідно до ст. 54 цього закону (йдеться про вжиття різних заходів аж до його знищення).
Отже, підставою відмови у пропуску товару через митний кордон стала відсутність ветеринарного сертифікату саме міжнародного зразка та відсутність інформації щодо епізоотичного благополуччя сировинної зони. А на час розгляду справи між компетентними органами України та Європейського Союзу триває погодження міжнародного ветеринарного сертифіката на ввезення яєчних продуктів з Європейського Союзу до України.
Ані суд першої інстанції, ані апеляційна інстанція не стали на бік ТОВ. ВС також погодився з висновками судів.
Сертифікат погодження має бути за формою, що діє на дату імпорту
ВС наголосив, що ввезення на територію України продуктів і сировини тваринного походження дозволяється за наявності документів, передбачених міждержавними угодами (ветеринарних свідоцтв, сертифікатів).
З країн, з якими центральними державними ветеринарними службами погоджені форми ветеринарних сертифікатів на окремі види вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, ввезення їх дозволяється тільки за наявності зазначених ветеринарних сертифікатів.
Ввезення підконтрольних вантажів з країн, з якими немає погоджених форм ветеринарних сертифікатів, здійснюється відповідно до ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини.
Оскільки між Україною та Францією немає погоджених форм ветеринарних сертифікатів на яєчні продукти, ввезення зазначених продуктів здійснюється відповідно до ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини, визначених Законом №2042. Саме ним визначено алгоритм дій, якщо під час проведення державного контролю вантажу з продуктами, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, з`являється обґрунтована підозра щодо невідповідності міжнародного сертифіката (неприйнятність міжнародного сертифіката), а саме:
- якщо під час проведення державного контролю вантажу з продуктами, що ввозиться на митну територію України, з`являється обґрунтована підозра щодо неприйнятності міжнародного сертифіката, державний ветеринарний інспектор має повідомити про це компетентний орган;
- компетентний орган, своєю чергою, протягом 24 годин повідомляє імпортера про неприйнятності міжнародного сертифіката та встановлює зв`язок з компетентним органом, який видав міжнародний сертифікат, з метою проведення консультацій щодо подальших дій із таким вантажем;
- якщо компетентний орган, який видав міжнародний сертифікат, підтверджує його прийнятність, відповідний вантаж підлягає фізичній перевірці. Якщо ж за результатами консультацій з органом, який видав міжнародний сертифікат, встановлено, що останній є неприйнятним, особі, відповідальній за вантаж, відмовляється у його ввезенні (пересиланні) на митну територію України.
Водночас ВС вважає, що видаючи припис щодо звернення до Держпродспоживслужби за погодженням на ввезення вантажу державний інспектор ветеринарної медицини прикордонного інспекційного пункту діяв не у спосіб, що визначений законами України. Тому зазначений припис визнаний протиправним та скасований. Відповідні приписи не мають видаватись на вантаж, що ввозиться зі сертифікатом за не огодженою формою.
Втім, на загальну картину спору це аж ніяк не повпливало.
ВС переконаний, що відповідний міжнародний ветеринарний сертифікат має бути виданий не пізніше моменту перетину відповідним вантажем з продуктами державного кордону країни-експортера.
З Переліком наявних та погоджених сертифікатів, які погоджені з країнами-експортерами щодо імпорту товарів/продукції, можна ознайомитись на офіційному веб-айті Держпродспоживслужби за посиланням.
У раз потреби відповідні запити українським госпсуб'єктам до Держпродспоживслужби варто робити ще на стадії укладення ЗЕД-контракту, якщо він відсутній у вказаному Переліку.
А щодо самої форми міжнародного сертифікату, то питання про його затвердження у цьому випадку вирішується компетентними органами, а саме Держпродспоживслужби або узгоджуються з відповідним органом країни-експортера/країни походження.
Суд зауважив, що він не може делегувати на себе повноваження органів державної влади та вирішувати, чи може бути той чи інший сертифікат, форма якого не погоджена відповідними іноземними інституціями, підставою для імпорту Товару чи продукції.