Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до абз. «г» пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) лізингова (орендна) операція — це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень. Лізингові операції відносяться до операції з оренди житлових приміщень. Оренда житлових приміщень — це операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату. Згідно з п. 153.7 ст. 153 ПКУ передача в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу. Передача майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов’язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Отже, нараховані орендні платежі за договором оренди житлового приміщення (без переведення цього приміщення до нежитлового фонду) враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування, за умови використання такого приміщення в господарській діяльності платника податку. Усі витрати платників податку, що враховуються для визначення об’єкта оподаткування, мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов’язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ст. 138 ПКУ).
